www.ji-magazine.lviv.ua

Ярослав Грицак

Це питання чи не вперше поставила Маріна Перевозкина  у газеті «Московський комсомолець» від 19 грудня 2014 р. Її стаття мала на меті послужити історичним екскурсом до слів Ксенії Собчак про цькування опозиціонерів у Росії: «Я знаю этих людей и знаю, что они патриоты, — заявила Собчак. — Но часто я слышу всякие обзывалки типа «жидобандеровцев» на федеральных телеканалах, что разжигает ненависть».

За Перевозкіною, російським лібералам нема на що ображатися: це поняття з'явилося на Євромайдані, його придумали самі євромайданівці, а вживають російські ліберали, прихильники революційної України. А тому для них – у противагу до того, що каже Собчак – словосполучення «жидобандерівець» не може бути образливим: воно є їхньою самоназвою. Воно, однак, є образливим для самої Перевозкіної, через вживання слова «жид», яке саме по собі є образою для кожної російськомовної людини, і слова «бандерівці», котрі убивали євреїв.

Стаття Перевозкіної, як і кожний витвір російської пропаганди, базується на перекрученні фактів. Слово «жидобандерівець» придумали не євромайданівці, а їхні вороги. Свідченням цього є тексти з часів Євромайдану.

Першим є запис Валерія Пекаря у фейсбуці з 1 лютого 2014 р.: (до речі, шукаючи цей запис, наткнувся на добру магістерську працю Наталі Безбородової про фейсбук на Майдані).

«Слово "жидобандеровцы" прочно вошло в лексикон титушек. Эта обширная группа включает в себя следующие категории "чужих":

1. Все, кто живет западнее Востока и поэтому попали под тлетворное влияние Европы.
2. Все, кто носит украинскую символику и поэтому предали идеалы, за которые деды воевали.
3. Все, кто чему-либо учился и тем самым проявил свою чуждую классовую сущность.
4. Очкарики. Явно сильно умные, а значит, не наши.
5. Украиноязычные. Очевидно.
6. Киевляне. Ну не наши они, какие-то не наши, нутром чую.
7. Евреи. Тут всё понятно.
8. Велосипедисты».

Другим текстом є стаття Лева Рубінштайна «Майдан і Євреї» на сайті Асоціації єврейських громад та общин України з лютого 2014 р.:

«Звучит постоянный вопрос, иногда принимающий форму вопроса риторического: существуют ли на киевском Майдане ксенофобы, агрессивные националисты, антисемиты? Думаю, что да, существуют. И при этом уверен, что вовсе не они задают общую тональность происходящему.

Откуда такая уверенность, притом что сам я там не был? Скажу откуда. Во-первых, там было некоторое количество людей, мнениям, нравственным принципам, вкусу и интуиции которых я привык доверять. Мало? Для меня не мало. К тому же я видел огромное количество фотографий, видеоматериалов, словесных свидетельств, и ни одно из них даже отдаленно не напоминает о «разгуле фашизма», даже в самых его невинных формах. Ну, просто чисто стилистически. У меня, знаете ли, сформировались за долгие годы жизни некоторые собственные представления о том, как стилистически и интонационно выглядит фашизм. И я не вижу оснований от этих своих представлений отказываться.

А уж когда я в чьих-то интернет-комментариях на эту тему натолкнулся на очаровательный новообразованный термин «жидобандеровцы», я и вовсе успокоился на этот счет, окончательно поняв, что если и цветет где-то пышно и разлаписто дремучая ксенофобия, положенная в основу мозговой и прочей деятельности организма, то скорее все-таки не там, а совсем, прямо скажем, в других местах».

Обидва тексти виразно показують, що поява слова «жидобандерівець» пов'язана з Антимайданом. Обидва датовані лютим 2014 р. Але саме слово, як твердять автори, появилося раніше. Наскільки раніше?

7 грудня 2010 р. «Історична правда» передрукувала з ivanko333.livejournal.com матеріал «Жидо-мазепинці як предки жидо-бандерівців. Сенсації газети "Двуглавый Орел" (1914 рік)».Назва статті говорить сама за себе: у березні 1914 р. російська шовіністична газета «Двуглавый Орел» обізвала масові київські демонстрації на 100-річчя з дня народження Тараса Шевченка «демонстрацией жидо-мазепинцев».

У  коментарі до статті ivanko333 написав:

«Ничего в мире не меняется практически – то были жидомазепинцы, теперь жидобандеровцы... А я то думал откуда такое название пришло :-) А оказалось, что название имеет глубокие корни.»

Свій допис  ivanko333 помістив наприкінці 2009 р. Як бачимо, «жидобандерівці» існували уже тоді. Мій аспірант Михайло Мартиненко на моє прохання зайнявся пошуками і в інтернеті і знайшов ще ранішу згадку цього слова на російському форумі, датовану літом  2009 р. (обережно: ненормативна лексика). На форумі йшла мова про російсько-грузинську війну 2008 року. Ось цитата:

«Наконец-то, на Луркоморье появилась статья рассказывающая собственно об той Великой Войне. Реквизирую сам себя на доработку этой статьи, пока сюда не набежали представители так называемых "народов", то бишь все эти жидополяки, жидобандеровцы, жидогрузины и прочие враги и предатели нашей России. Наш рассеянский народ должен знать правду, о тех славных и героических событиях! – Проект 8552 03:00, 27 июля 2009 (MSD)»

Але і 2009 р., правдоподібно, не є найранішою датою. Біограф Бандери Микола Посівнич припускає, що вперше «жидобандерівець» як лайку використав митрополит Одеський та Ізмаїльський УПЦ МП Агафангел зразу після першого Майдану 2004 р. М.Посівнич, однак, не має відповідного доказу «під рукою», а Інтернет на цю тему нічого не дає. Надіюся, що мої одеські друзі допоможуть вияснити цю справу.

До слова: шукаючи в Інтернеті за згадкою про Аганфангела, наткнувся на два видання (див. тут і тут) Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса НАН України, котрі помилково говорять про «жидобандерівців» як про «новотвір Майдану».

Україномовна Вікіпедія відносить появу цього слова на ще пізніший час:

«Жидобандерівці» — неологізм, антипропагандистський мем, який виник в Україні в 2014 році на тлі російської збройної агресії проти України”.

Бачимо, як одна неправдива інформація плодить іншу, таку ж саму неправдиву – до тої міри, що стає уже «фактом».

Але таким самим «фактом» стала й інша неточна інформація, що лайка «жидомазепинець» появилася вперше у зв'язку зі березневими шевченківськими демонстраціями 1914 р.. Її можна надибати в інтерв’ю Оксани Забужко та Олекскандра Ройтбурда. Очевидно, джерелом для обох послужив репост «Історичної правди» з 2010 р.

Насправді, поняття «жидомазепинець» старше. Колись я розмовляв на цю тему з відомим полтавським істориком Юрієм Волошиним, і він поділився зі мною своїм відкриттям: шукаючи на матеріали про відзначення 200-ої річниці Полтавської битви, в одному з випусків «Полтавських єпархіальних відомостей» за 1907-1909 рр. він надибав на термін «жидомазепинець».

Очевидно, що термін «жидобандерівець» є просто одним з підвидів у загальній матриці у російської пропаганди, яка має на меті «доказати», що будь-який антиросійський рух у своїй основі є «жидівською змовою». Звідси не лише «жидобандерівець» і «жидомазепинець», але й «жидополяки»,  «жидогрузини» та«прочие враги и предатели нашей России».

P.S. Подібно до мого попереднього блогового запису про походження терміну «Голодомор», цей мій короткий текст ставить питання, але його не розв'язує. Потрібні дальші уточнення.

Тут хочу додати, що публікація тексту про Голодомор спровокувала коментарі, які дали змогу ідентифікувати набагато раніші випадки вживання цього слова. Про це напишу окремо. Надіюся, що публікація тексту про «жидобандерівці» викличе подібні коментарі, за які буду дуже вдячний.

Користаючи з нагоди, хочу подякувати Юрієві Волошину, Михайлові Мартиненкові, Семену Кантору та Миколі Посівничу за допомогу у підготовці цього матеріалу.

2 01 2018

http://uamoderna.com/blogy/yaroslav-griczak/zhydobanderivci