на головну сторінку незалежний культурологічний часопис <Ї>

   www.ji-magazine.lviv.ua
 

Станівлав Лем про цукерню Людвіка Залевського

https://seedsandroots.net/wp-content/uploads/2020/12/cukiernia-akademicka-1024x655.jpg

Вітрина цукерні Залевського завжди привертала увагу

У ті часи з усіх приваб і пам’яток Львова мене найбільше вабила цукерня Залевського на вулиці Академічній. Вочевидь, я мав добрий смак, бо відтоді, по правді, ніде в світі не бачив цукерничих вітрин, оздоблених із таким розмахом. Це була, по суті, велика сцена, оправлена в металеву раму, на якій кілька разів на рік змінювалися декорації, що були тлом для вражаючих скульптур і алегоричних фігур із марципану. Якісь великі натуралісти, рубенси цукерництва, втілювали на ній свої фантазії, а надто перед Різдвом і Великоднем, коли за шибами поставали дивовижі, застиглі в мигдалевій масі та чоколяді. Цукрові Миколаї мчали на санях, із їхніх лантухів ринули лавини смаколиків. На глазурованих полумисках спочивали шинки й риби в галяреті, теж марципанові і з кремовою начинкою. Причім, оця моя інформація не мала чисто теоретичного характеру. Навіть скибки цитрини, що просвічували крізь галяретку, були витвором цукерничого різьбярства. Пам’ятаю стада рожевих свинок із чоколядовими оченятами, найрізноманітніші фрукти, гриби, вудженину, рослини, якісь печери й скелі.

https://seedsandroots.net/wp-content/uploads/2020/12/zalewski6_a.jpg

Вигляд цукерні Людвіка Залевського з вулиці АкадемічноїДжерело

Складалося враження, що Залевський подужає відтворити в цукрі та чоколяді цілий Космос, оздобивши сонце лущеним мигдалем, а зіркилискучою глазур’ю. Щоразу, як наставав новий сезон, цей майстер над майстрами вмів захопити мою душу, ласу, неспокійну й не таку вже й довірливу, із якогось нового боку пройняти мене красномовністю своїх марципанових візерунків, офортами з білої чоколяди, везувіями тортів, які вивергали збиті вершки, що в них, мов у вулканічній лаві, тонули зацукровані фрукти. Тістечко коштувало в Залевського 25 ґрошів — страшна сума, якщо зважити, що велика булка коштувала тоді п’ять, а цитрина — близько десяти. Але знати, варто було платити за ці панорами, за солодкі святкові баталіїхтозна, чи не кращі за ті, які демонструвала Рацлавицька панорама.

https://seedsandroots.net/wp-content/uploads/2020/12/105439_1m.jpg

https://seedsandroots.net/wp-content/uploads/2020/12/czukernya-zalevskogo-gelery-i-bony-1024x360.png

Бони, які давали у цукерні Залевського у випадку браку решти. Ними можна було розраховуватися при повторному візиті.

Була на Академічній іще одна цукерня, вироби якої промовляли радше до шлунка, ніж до ока. Із нею пов’язані не найкращі мої спогади. Якогось дня старший брат батька, вуйко Фридерик, повіз мене, святково вбраного в білий мереживний комірець, двокінним фіакром і буцімто з безневинною метою. А завершилася ця поїздка в дантиста, який вирвав мені молочного зуба. Ми поверталися: я був зарюмсаний, у зім’ятих, поплямлених кров’ю мереживах, і мій праведний гнів на вуйкове віроломство вдалося погамувати в згадуваній цукерні за допомоги фісташкового морозива. Батько, видно, не мав відваги асистувати при страшних сценах і тому був відсутній.

https://seedsandroots.net/wp-content/uploads/2020/12/zalewski5_a.jpg

Декорація вітрини цукерні Людвіка ЗалевськогоДжерело

У пасажі Миколяша була інша цукерня, радше цукеренька, з італійським морозивом, де вже значно пізніше мій кузен Стефан, хлопака приголомшливо рославий, викликав мене на винятково підступний поєдинок: хто з’їсть більше морозива. Платити мав той, хто впакує менше за супротивника. Стефан виявився місткішим. Я пам’ятаю, як ми поверталися звідти, як я йшов через пасаж, критий матовим скляним дахом, і то повагом, бо мій шлунок перетворився у щось на кшталт ванільного льодовика.

https://seedsandroots.net/wp-content/uploads/2020/12/zalewski7_a.jpg

Буфет цукерні Людвіка Залевського з вулиці АкадемічноїДжерело


Вулиця Академічна – тепер проспект Шевченка
Рацлавицька Панорама – увічнює битву під Рацпавицями 4 квітня 1784 року, в якій повстанська армія Костюшка вщент розбила російську армію генерала Тормасова. До 1946 року знаходилася на території Стрийського парку. Нині перебуває у Вроцлаві (Польща)
Пасаж Міколяша — виходив на Марійську площу (ниніплоща Міцкевича). Був частково зруйнований під час бомбардування Львова у вересні 1939 року. Частину пасажу можна побачити в будинку за адресою пл. Міцкевича, 5


Цей уривок є частиною повісті Станіслава ЛемаВисокий Замок”//Stanislaw Lem, Wysoki Zamek. Переклад Лариси Андрієвської для Літературної АґенціїПіраміда

Джерело матеріалуСтаніслав Лем "Високий Замок" |

Авторка\автор: Станіслав Лем |

 

15 12 2020

https://seedsandroots.net/stanivlav-lem-pro-czukernyu-lyudvika-zalevskogo/