Володимир Єрмоленко

Українська для мене - рідна, але вивчена

Моє дитинство і юність у Києві були російськомовними. Українська прийшла з Могилянкою (у 16 років), і поступово її простір збільшувався - хоча свій бакалаврський диплом я ще не міг повноцінно написати українською

Зараз я пишу книжки українською, навіть художні; викладаю українською; спілкуюся зі своїми дітьми та батьками українською. На вулицях я теж говорю тільки українською.

Тому нещодавно я вивів для себе формулу: українська для мене - рідна, але вивчена. Такий от парадокс. Думаю, це багато говорить про нас як політичну спільноту чи покоління. "Рідна, але вивчена" - це прикольний український компроміс між "нативізмом" та "конструктивізмом". Поки весь світ б'ється над тим, як знайти баланс між "тим, що у нас вроджене" і "тим, що ми сконструювали" -- більшість українців уміють цей баланс досягати на раз-два.

Російська зі мною теж залишається, мені з цим ок. У мене чимало російськомовних книжок і я поважаю російськомовну культуру. Також багато книжок англійською, французькою, німецькою та польською. Всіма цими мовами я читаю добре. Але мені важливо розширювати простір української. Саме тому, що цієї культури було обмаль в моїй юності - саме тому вона така цікава зараз для мене.

Це немов похід у лабіринт, де центр постійно віддаляється, але продовжує магнетизувати. І ти принаймні знаєш, що там на тебе чекає не мінотавр, а аріадна.

16 07 2020