незалежний
культурологічний часопис <Ї> |
 www.ji-magazine.lviv.ua Артуро Перес-РевертеІсторія Європи (І)Побачивши її такою, як зараз, – немічною, полохливою і кволою, керованою нездарами, посередностями й ошустами – ми, либонь, можемо помилятися щодо неї. Дивитися на неї зверхньо – особливо,
коли пам'ять про багато з
того, що мало місце, було стерто шкільними планами, написаними поколіннями міністрів освіти і культури, безграмотних урядів і політиків як у Брюсселі, так і в Мадриді, котрі змінювали одне одного. Це, ясна річ, збиває з пантелику.
Розсіює чари. Змушує забути, що був час, коли Європа була великою й озорила історію. З неї пішло майже все важливе, що сформувало
світ: культура, право, філософія,
свободи, великий мир і великі
війни. За свої приблизно три тисячі років більш-менш задокументованої історії Європа була такою ж злочинною і такою ж видатною, як усі великі цивілізації;
але як сукупність і спадкоємиця
багатьох із них вона перевершила їх усі. Народилася вона у Середземномор'ї, і перший промінь,
який осяв це Середземномор'я, прийшов з його східної частини, з Леванту. Де,
до того ж, зливалися воєдино
два потужні впливи. Перший
походив із місця, розташованого між двома великими річками: Тигром і Євфратом, інший – з берегів довгої і повноводної ріки Нілу. З Єгипту і Месопотамії. Про Месопотамію, яка, попри
свою важливість, знаходиться
від нас, європейців, трохи далеко, поговоримо спочатку – і коротко. Стародавні історики вважали її єдиним географічним
і майже історичним
простором, але сучасні дослідники
розбили цю ідею вщент. Шумери,
аккадці, північ і південь, Вавилон, люта Ассирія та
решта кумплів – кожен із них грав
у свою дудку, хоча звідси, спрощуючи, ми бачимо їх одним цілим. Важливим для нас є те, що поміж іншим
вони вигадали певні речі, які згодом
– через посередників й ефект
доміно – матимуть величезне значення у нашому майбутньому європейців. Заходившись конструювати загальні фрази, ми могли б сказати, що урбанізм
вигадали вони. Між IV і III
тисячоліттями до народження
Христа – оцініть варварство часу – месопотамці будували храми і міста, полегшуючи життя в колективі, пов'язане там із рільництвом і скотарством. Сучасні міста, скажімо так, хоча все ще без світлофорів. Якими вони були, нам треба уявити, бо там не було каменю, доводилося будувати з цегли, а вона зберігається паршиво: земля і порох. А якщо
пішов дощ, то нащо вам розказувати – глиняста твань. Утім, глина спричинилася до
великого поступу в гончарному ремеслі,
серед іншого до винайдення гончарного круга, що
стало мистецькою і ремісничою
революцією. З іншими речами
вони також справлялись незле:
обробляли залізо та інші метали, будували високі будівлі, і старовинна легенда приписує їм славнозвісну Вавилонську вежу, за допомогою якої вони хотіли досягнути неба, і яка, як стверджує
дехто, повалилася, як вежі-близнюки – бо були вони пихатими й зарозумілими. Крім того, в них
стали заплітатися язики, і
вони не могли порозумітися між
собою. Або так розповідає Біблія. Ну, а якщо серйозніше, то три месопотамські спеціальності матимуть вплив на розвиток майбутньої Європи, яка в історичному плані була тоді лише
місцем примарних тіней. Однією з них була астрономія. Позаяк електричного світла в них не було, ті типи сиділи
вечорами потемки й дивилися
на небо, а сонце і місяць вказували їм години
і миті. Так вони стали в цьому
спеціалістами і, здається, побудували перші астрономічні обсерваторії. За чотири з половиною тисяч років до того, як знімуть “Зоряні війни”, там були здатні завчасно
передбачити затемнення сонця. А це вже
щось. Інші два винаходи чи досягнення
також означатимуть немало.
Один із них – винахід кодексів і законів – дуже точно символізує цар Вавилону, що звався Хаммурапі, який за 1700 років до н.е. викарбував на камені знаменитий документ, яких фігурує серед перших юридичних текстів людства і в котрому вперше говориться про захист вдів та сиріт. А це стало можливим завдяки іншому винаходу, що матиме
всесвітнє значення: письму,
чи спробі на невеличкій поверхні стисло викласти складну думку – попервах із бюрократичними і релігійними цілями, а згодом літературними. Спочатку були малюнки
– як той перший з єгипетських написів,
про що ми поговоримо пізніше, – та коли їм довелося робити їх на глиняних табличках, на яких погано виходили криві лінії, вони врешті перетворили їх на маленькі насічки у формі клину. І так, пані та панове – па-па-па-пам – з’явився
клинопис. Така собі предтеча – або дуже далека прабабка – нашого
письма. (Продовження буде)
|
