www.ji-magazine.lviv.ua

Ольга Івшина, BBC

Після взяття Кабула "Талібан" знову заявив, що управлятиме Афганістаном на основі "норм ісламу", але це поняття надто широко в різні роки трактували навіть самі таліби. BBC розповідає про деобандизм - релігійну течію, яка з'явилася в Індії, а пізніше стала основою світогляду "Талібану".

Рух "Талібан" заснував мулла Мохаммед Омар в 1994 році разом з невеликою групою студентів медресе. Омар та його послідовники були обурені хаосом громадянської війни, яка почалася після виведення радянських військ з Афганістану в 1989 році, і поведінкою деяких польових командирів, які, скоріше, самі скоювали злочини, ніж допомагали навести лад.

За легендою, моджахеди одного з угруповань навесні 1994 року викрали двох дівчат підліткового віку з села Санг-Хесар і неодноразово ґвалтували їх на блок-посту. Ветеран війни з СРСР Мохаммед Омар, який жив неподалік, дізнався про це та вирішив врятувати дівчаток. Він пішов в медресе, в якому викладав, зібрав 30 своїх учнів (мовою пушту "студент" - це "таліб") і пішов визволяти дівчаток.

Командира блок-поста повісили на дулі танка, а мулла Омар почав розвивати рух талібів.

Він стверджував, що страждання афганців, засилля банд, корумпованих чиновників і заворушення можна припинити, якщо встановити у всій країні верховенство ісламського закону - шаріату.

Моджахеди були ісламістами, які спершу боролися з секуляризмом (тобто з поділом релігії та світських норм), а потім з комунізмом в Афганістані. Вони схилялися до сучасної політичної інтерпретації ісламу. В ідеологічному плані вони були близькі до руху "Братів мусульман", популярному тоді в Єгипті.

"Талібан" - ультратрадиціоналісти. Головне для них: досконало дотримуватися релігійних норм. Вони відносять себе до деобандизму - однієї з найбільш жорстких течій всередині ісламу. Це вчення виникло в 1867 році в одному з медресе індійського міста Деобанд. Його послідовники пручалися колонізації Індії британськими військами.

"Чиста традиція"

Мечеть ісламської школи в Деобанді (Індія), звідки і розвинувся рух деобандистів

Деобандисти вважали, що традиційний іслам у його тогочасній формі зробив занадто багато поступок зовнішньому світу, і тому його необхідно очистити від цих чужих елементів.

Зокрема, вони виступали проти святкування дня народження ісламського пророка Мухаммеда і практики звернення до нього в молитвах по допомогу. Вони також відкидали популярні тоді в Індії суфійські традиції: проведення урочистостей у дні смерті видатних суфіїв і паломництво до їхніх храмів, гучний зикр (багаторазове повторення однієї і тієї ж молитви під ритмічні похитування або ходіння по колу) та інші суфійські практики.

"Щоб жити відповідно до чистої ісламської традиції, вони дотримувалися Такліду (прихильність старим інтерпретаціям Корану) і відкинули богословів, які інтерпретували положення ісламу з урахуванням змін, що відбулися в світі з часом", - так описували деобандизм у доповіді Інституту іноземних мов Центру підготовки Армії США.

Викладачі медресе в Деобанді вкрай негативно ставилася до поширення культурного і політичного впливу Британії в Індії, зокрема, до спроб британських місіонерів навернути місцевих жителів в християнство. Одночасно з цим мусульмани Деобанді протистояли "забруднювальному", як вони вважали, впливу на іслам індуїзму та місцевих забобонів. Семінарія уникала всього індуїстського, західного або британського і знайомила студентів тільки з духовними і філософськими традиціями ісламу - у великому обсязі.

Деобандисти чітко розділяють знання на основі божественних одкровень та світську освіту. В медресе відкидали освіту за західними (на той час британськими стандартами) і вивчення будь-яких предметів, що не мають прямого стосунку до Корану та Сунни.

У деобандистів своєрідна логіка. Наприклад, те, що жінка не повністю закрила своє тіло і обличчя на публіці, саме по собі не є порушенням. Але такий вчинок може спровокувати чоловіків на заборонене насильство, і саме тому деобандисти (і, зокрема, "Талібан") наказують жінкам пересуватися, повністю невидимими зовнішньому світу.

Деобандисти вважають, що, наприклад, лікар-чоловік або кравець можуть вдаватися до сексуальних фантазій під час огляду та лікування пацієнта-жінки або під час примірювання їй одягу - тому дозволяють жінкам відвідувати фахівців тільки своєї статі.

Як деобандизм потрапив до Афганістану

У 1947 році сусідній з Індією Пакистан отримав незалежність. Туди почали приїжджати прихильники різних ісламських шкіл, бажаючи зробити так, щоб державний устрій нової країни базувався саме на їхньому розумінні ісламу.

Деобандизм завоював популярність. Влада частково підтримувала радикалів, щоб використовувати їх для підтримки воєнізованих ісламістських угруповань в індійському штаті Кашмір та Афганістані.

У 1980-і роки, коли СРСР проводив свою операцію в Афганістані, пакистанські спецслужби активно допомагали моджахедам. Мулла Омар, наприклад, тренувався у спеціальних таборах на території Пакистану. Саме так течія ісламу з Індії поступово стала популярною серед афганців.

Вже у 1990-і роки "Талібан" почав адаптувати деобандизм відповідно до афганських реалій. Так одним з важливих правил в деобандизмі є перевага "гідних вчинків" над просто дозволеними діями.

Наприклад, дозволяється вбити у відповідь на вбивство (принцип "око за око"), але "гідним вчинком" вважається пробачити опонентові. В Афганістані таліби відмовилися від цього принципу, оскільки у різних племен і народів, які живуть в країні, було різне розуміння того, що є допустимим та гідним.

До 1998 року таліби істотно розбавили деобандизм положеннями з кодексу поведінки пуштунських племен, зробивши свою систему поглядів ще більш радикальною.

Медресе деобандистів в Індії, навпаки, рухалися в протилежному напрямку і в 2008 році випустили фетву, яка засуджує тероризм і насильство. Лише деякі медресе цієї течії в Пакистані продовжують пропагувати ідеї "боротьби з невірними".

Чи можна зрозуміти "Талібан"

1996 року, коли таліби почали контролювати більшу частину Афганістану, у них не було "ані коштів, ані плану або програми управління, нічого, крім розпливчастого і узагальненого уявлення про уряд, заснований на системі шаріату", - розповідав колишній заступник міністра оборони Афганістану Тамім Асей.

"Ключова проблема "Талібану" полягає в тому, що угруповання по суті виявилося затиснутим між племінним суспільством, яке вони намагалися ігнорувати, і необхідністю будівництва державних структур, які вони відмовляються будувати", - зазначав дослідник Ахмед Рашид у своїй книзі "Талібан: войовничий іслам, нафта і фундаменталізм в Центральній Азії".

Це масштабне дослідження про угруповання опублікували у 2000 році, за рік до атак на вежі-близнюки в Нью-Йорку 11 вересня 2001 року. Після цього книга розійшлася тиражем понад півтора мільйона примірників і її переклали 22 мовами.

Чи змінився "Талібан"? Представники руху стверджують, що так.

"Ми зобов'язуємося дотримуватися прав жінок відповідно до законів шаріату, і вони будуть працювати пліч-о-пліч з нами. Ми хочемо запевнити міжнародну спільноту, що не буде ніякої дискримінації, - заявив представник талібів Забіхулла Муджахід на пресконференції в Кабулі 17 серпня. - Ми не хочемо, щоб Афганістан залишався полем бою, ми прощаємо всіх, хто боровся проти нас, ворожнеча закінчена. Ми не хочемо мати ні зовнішніх, ні внутрішніх ворогів".

Навіть на Заході дехто вважає, що талібам варто дати шанс.

"Може виявитися, що сучасний "Талібан" вже не колишня репресивна машина, що вони стали розумнішими. Принаймні, те, як вони сьогодні керують Кабулом, каже про те, що вони могли змінитися", - вважає начальник Генштабу британської армії сер Ніколас Патрік Картер.

Після захоплення влади талібами, чимало жінок одягнули бурки. Вони побоюються розправи

Однак попри миролюбні заяви, таліби не відмовляються від своєї прихильності деобандизму з його радикальним розумінням ісламських норм. Вони як і раніше вважають, що потрібно забивати камінням тих, хто скоїв подружню зраду, і відрубати кінцівку тим, хто вчинив доведену крадіжку у великому розмірі.

"Важливо відзначити, що таліби не змогли публічно сформулювати конкретне бачення майбутнього Афганістану і знову не оголосили жодної програми щодо управління, надання населенню послуг або щодо підтримки верховенства закону. Вони продовжують робити розпливчасті і загальні заяви, не змогли або не захотіли чітко викласти свої погляди щодо освіти, охорони здоров'я і відновлення країни", - констатує колишній заступник міністра оборони Афганістану Тамім Асей.

"З точки зору деобандистів, мета уряду - бути провідником Божої волі, а не гарантувати індивідуальні права і свободи громадян", - відзначав у своїй книзі 2000 року Ахмед Рашид.

20 08 2021

https://www.bbc.com/ukrainian/news-58282380