www.ji-magazine.lviv.ua

Олег Онаць

Скидаючи модерн, ми неминуче повертаємось до культурного коду премодерна, який являється феодальним. Національні особливості повернення до (нео) феодального культурного коду в результаті демонтажу суспільства модерну виражена в ситуації характерної для всього пострадянського простору.

Капіталізм, як породження епохи модерну.

Уникаючи тривалої дискусії, ми відразу ж постулюємо, що епоха модерну, породжена науково-технічним прогресом, є первинною по відношенню до капіталізму, як суспільно-політичної формації.

При цьому очевидно, що модерн не міг існувати в рамках феодальної суспільно-економічної формації, орієнтованої на стабільність уявлень про навколишній світ, де основою циклічності процесів виступали добові та сезонні цикли.

Наочний приклад: мануфактура, як підприємство з поділом праці на окремі виробничі операції - базисне явище капіталізму - не стала драйвером економічного розвитку Іспанської імперії, так як опинилася у вкрай несприятливою для свого існування суспільно-економічної формації. Чисто «феодальні» податки: щорічний збір з кожного верстата і 10% -я «алькабала» (податок з торгових угод) гнобили будь-які більш-менш складні виробничі ланцюжки і виробництво товарів з високим переділом в Іспанії.

Крім того, іспанська фінансова система, наївно виходила з того, що друк золотих і срібних монет з металів, що вивозяться з іспанських колоній в Латинській Америці, збагачує Корону, також не відповідала капіталістичної формації, при якій приріст багатства нації забезпечується створенням доданої / додаткової вартості.

Своєрідним методом «проб і помилок», а нерідко, і воєн - як, наприклад, іспансько-голландські та іспансько-англійські, капіталізм як суспільно-політична формація став основою модерну.

Або, трохи спрощуючи, капіталізм став оптимальною системою управління суспільством модерну. З власності людей природним чином виділилася значна (нерідко - велика) частина, яка використовується в інвестиційних та інноваційних процесах - КАПІТАЛ.

Відносна стабільність рівня багатства в епоху пре-модерну змінилася ризиками значних втрат, як плата за очікування значного приросту багатства в результаті того чи іншого додатка капіталу. Однак, для учасників цієї своєрідної «азартної гри» з'явився раніше небачений, а тому дуже привабливий «бонус»: переможці отримували можливість за короткий термін різко підвищити свій соціальний статус.

Тепер ризики застосування капіталу могли окупитися таким рівнем положення в суспільстві, які раніше давало тільки «благородне походження» або незрівнянно більш високі ризики військової кар'єри.

Інвестиційний та інноваційний характер капіталу породили як необхідність постійного співвіднесення інвестиційних та інноваційних ризиків з очікуваними в майбутньому прибутками, так і нові відносини між людьми (в першу чергу, капіталіст - особисто вільний найманий працівник), а також нові види відповідальності і розподілу ризиків (наприклад, особа, яка приймає рішення - рядові акціонери).

Зі свого боку, розвиток капіталізму радикально вплинув на зміну інститутів, що визначали «обличчя» епохи пре-модерну: держава, яка від оподаткування власності / багатства і торгових операцій перейшла до оподаткування доданої вартості та / або прибутку, було змушене поступово відмовлятися і від інших характерних ознак феодалізму (наприклад, від основних станових привілеїв, всіх форм «кріпак» залежності селян).

Крім того, буржуа потребували «бога», який би благословляв би їх підприємливість, а насправді - егоїзм і індивідуалізм, неминучі при ризиках, породжених інвестиційною та інноваційною природою капіталу. Відповіддю на ці «потреби і сподівання» власників капіталу виступив протестантизм, в ХХ столітті взагалі «плавно перетекшего» в атеїзм, прекрасно уживаються з культом «невидимої руки ринку».

Альтернативи капіталізму

Наступний важливий момент, на який ми будемо спиратися: капіталізм -не єдина суспільно-політична формація, відповідна епосі модерну і реалізує ідеї прогресу.

Модерністський позитивізм і прогрес лежали в основі і фашизму, який зійшов з історичної арени, і соціалізму, які зберігся в маргінальних (Куба, КНДР, Венесуела) або радикально видозмінених в бік капіталізму (КНР, В'єтнам) формах.

Фашизм і социализим повністю сприймали такі невід'ємні елементи модерну, як індустріалізація, урбанізація, секуляризація і розвиток інститутів держави. Науковий позитивізм у них вбудовувався в ідеологічні конструкції, тобто, пізнаваність світу безумовно визнавалася, але результати процесу пізнання затьмарювальсь ідеологічними установками (в першу чергу - в соціальних науках).

На відміну від класичного розуміння «громадянського суспільства», при фашизмі і соціалізмі суспільне життя існувало в досить різноманітних формах, але більшість цих форм «заточувалося» під державні інтереси. Так, наприклад, заняття молоддю спортом розглядалося в якості підготовки до армійської служби, а літературна діяльність - як підмогу ідеологічному вихованню.

Альтернативні суспільно-політичні форми модерну стали багато в чому реакцією на:

циклічність капіталістичної економіки, невід'ємним елементом якої вважалися регулярні економічні кризи;

очевидне розмивання капіталізмом консервативних цінностей, в першу чергу - на десакралізацію державної влади.

В економічному плані фашизм і соціалізм відкидали чільну роль капіталу в прогресі; фашизм - через підпорядкування капіталу державним / національним інтересам, соціалізм - через викорінення капіталу і трансформацію його інвестиційних та інноваційних властивостей в централізовано плановані елементи господарювання. Циклічність економіки модерну, яка визначається панівним в світі капіталістичним укладом, переборювалася адміністративними методами, в першу чергу - державним плануванням.

У філософсько-ідеологічному плані фашизм / нацизм і соціалізм / комунізм представили світу моделі ре-сакралізації влади, наприклад, як «хранителя славного минулого» або як «творця світлого майбутнього», котрі мають потреби в додатковій легітимізації шляхом виборів (Точніше, вибори перетворилися в містерію поновлення присяги вірності з боку народу своєї влади).

Україна: від соціалізму до пре-модерну

Відмова від соціалізму, як суспільно-політичної формації, не означає неминучого переходу до капіталізму, навіть в разі прийняття відповідного законодавства і використання «ліберально-ринкової» термінології. Це дуже неочевидний, і на перший погляд - парадоксальний висновок, який, тим не менш, повністю підтверджений українським «кейсом».

Перш за все, можна з великою часткою впевненості стверджувати, що Україна разом з соціалізмом в значній мірі позбулася і від дискурсу епохи модерну, повернувшись за рівнем усвідомлення суспільних процесів в пізній пре-модерн, грубо кажучи - в дискурс Гоббса і Локка XVII століття, перехідну епоху трансформації феодального суспільства.

24 03 2021

https://www.facebook.com/100003490765453/posts/3601595913300065/