на головну сторінку незалежний культурологічний часопис <Ї>

   www.ji-magazine.lviv.ua
 

Леся Поруцька-Сакович

Наші можновладні зрадники подбали про те,
щоб ваґнери униклиналежної їм кари...

Наші можновладні зрадники подбали про те, щоб ваґнери уникли належної їм кари. Най же SAS не схибить!

КІЛЬКА СЛІВ ПРО НАЙМАНЦІВ

Ще у старі часи, коли жодних Женевських конвенцій не було, все ж існували неписані правила ведення воєнних дій, і, зокрема, вони стосувалися того, що робити із захопленим противником. Тільки в рідкісних випадках, коли противник показав себе якось підло, його могли вивести у розхід, але в інших випадках усім було зрозуміло, що боєць підпорядковується наказові і, якщо клеїтиме дурня в бойовій обстановці, його виведуть у розхід свої ж. Ну. і плюс до того, були ж і традиції ведення війни, де справа була поставлена, загалом, досить гуманно як на бойову обстановку.

Але таким було ставлення до військових, що входили до складу саме офіційної армії противника, а от усі, хто діяв не від імені держави, а зі своєї волі, в розхід виводилися без сумнівів і жалю. Таке ставлення ґрунтувалося на тому, що ці люди з власної волі вирішили самі собі заробляти на життя вбивствами і грабунками. А коли людина встала на такий ризикований і лихий шлях, то, в разі невдачі, вона отримувала ціну свого ризику, зазвичай - із петлею на шиї.

Саме з цієї причини вважалося, що взятий у полон під час бою морський пірат не підлягає жодному іншому покаранню, крім страти. Його могли просто скинути за борт, зі зв'язаними руками й ногами, а могли спочатку повісити на реї у виховних цілях, щоб матроси могли запам'ятати, чим закінчується піратська вольниця. Те ж саме чекало й на учасників сухопутних банд.

їх розвішували уздовж доріг, на яких вони промишляли, як демонстрацію справедливої відплати і щоб показати, що буде з охочими вступити на цей шлях. Причім, на суші таких діячів позбавляли життя довго і вміло, іноді - з ранку й до вечора, калічачи їхні тіла так. щоб засуджений був притомним якомога довше. Гревська площа в Парижі, біля нинішнього будинку Мерії, бачила безліч таких заходів.

Але час минав, змінювалися смаки і звичаї, й тільки ставлення до такої публіки залишилося таким самим негативним. Женевська конвенція, що реґулює правила ведення бойових дій. вже розклала по поличках ролі всіх, хто так чи інакше бере участь у бойових діях, і нині страчувати військовополонених неприпустимо, бо з того моменту, коли комбатант перестає битися, на нього поширюються всі основні права, що їх мають і некомбатанти.

А от найманців - винесено за рамки цих правил. На них не поширюються правила ведення бойових дій, та вони й самі їх не дотримуються. Якщо вони не перебувають у лавах регулярної армії, а виступають на свій страх і ризик, то в такому разі їх не треба брати в полон взагалі. Вони підлягають знищенню на місці, й ніхто не зможе висунути претензію тим, хто знищив найманців. Тому класичні варіянти приватних воєнізованих компаній не повинні використовувати своїх співробітників на полі бою, і максимум, що їм належить - займатися озброєною охороною чогось або когось. Якщо ж ПВК створено прямо для того, щоби брати участь саме в бойових діях, то весь її особовий склад - потенційні смертники, бо в цьому разі вони не мають жодних прав, у тім числі і права на життя.

Як це не дивно, але саме таку форму ПВК створили в РФ. Найвідоміша з них - пріґожинський Ваґнер. але й різноманітні казачки, що відзначилися на Сході України, теж підпадають під це визначення. І треба зауважити, що навіть за своєю ідеологією російські найманські групи сильно відрізняються від того, що являють собою подібні групи, набрані поза РФ.

Зазвичай ця група підбирається під якесь замовлення і пристойне фінансування, але вона - самостійна й діє в чиїхось інтересах лише в межах фінансування якогось заходу. Щойно із фінансуванням вийде затримка, вони можуть знятися й піти. Воно й зрозуміло, адже якщо люди торгують своєю шкурою, то вони це роблять за добрі гроші. Якщо ж грошей немає, то ризикувати своїм життям за ідею чи щось абстрактне вони однозначно не стануть, бо це - непрофесійно.

Російські ж ПВК діють як нелегальна підтримка легальних збройних сил РФ. Звідти вони отримують озброєння, боєприпаси, техніку та інше потрібне забезпечення, але найголовніше навіть не це. У принципі, «дикі гуси» працюють у рамках свого контракту. Щойно він закінчився, вони нічого не винні наймачеві, і той, розплатившись із ними, може спокійно забути про це воїнство. Звідси випливає, що закінчивши виконання контракту з однією зі сторін конфлікту, найманці цілком можуть опинитися на контракті в противника й виконувати його так само старанно і з такою ж енергією, як і минулий контракт.

З Ваґнером такого не може статися у принципі. Ці найманці є неофіційною частиною російських збройних сил, і противники РФ завжди будуть противниками Ваґнера. а це ознака того, що це хоч і найманці, але такі, що діють у в жорсткій зв'язці з російськими військовими й виконують приблизно ті ж завдання, що стоять перед збройними силами РФ або їхніми спецслужбами. Просто Москва може від них легко відмовитися, в разі негативного розкладу, а крім того, знищення Ваґнерів не прирівнюватиметься до знищення російських військовослужбовців. Якщо їх одночасно набити сотні дві чи три, то це не буде Casus belli, який вимагає початку військових дій у помсту або бодай гнівної реакції, а стане просто маленькою неприємністю, як літня спека, наприклад, чи щось рівноцінне.

А все це разом робить найманців Баґнера вкрай небезпечним і деструктивним елементом російської агресивної політики. Москва створила інструмент, яким може грати вкрай брудно й не беручи на себе відповідальности за дії своїх ПВК. І це притім, що найманство в РФ вважається кримінальним злочином. Саме тому найманці ніколи не виступлять проти інтересів РФ. Стаючи на цей шлях, де-юре вони одразу стають злочинцями, ну, а далі вони стають катами де-факто.

Але, в такому разі, вони як цілісна структура і кожен найманець окремо стають поза всякими правилами, і їх знищення стає законною й навіть корисною справою. А з урахуванням їхньої незвичайної специфіки, що сильно вирізняється на тлі звичайних найманців, знищення Ваґнерів стає й нагальною потребою.

І от Велика Британія дійшла висновку про те. що цю заразу час лікувати радикальними засобами. У складі сил спеціяльних операцій розпочато формування бриґади SAS у складі 1000 бійців спецназу і з початковими фінансуванням 160 мільйонів фунтів стерлінгів - спеціяльно для ліквідації цієї зарази за межами РФ.

У Великої Британії завжди було добре з розвідкою та її силовою складовою, й можна бути впевненим у тім, що бриґада дуже скоро себе проявить. Надто, що росіяни настільки знахабніли, що особливо і не приховують того, де і як вони діють. Ваґнери вважали себе чимось, чого не можна зупинити, але такі наївні думки могли виникнути тільки з тієї причини, що доктор був зайнятий, але тепер він повертається. І щось підказує, що не тільки англійці формують антіваґнерівську «швидку допомогу». Коротше, має бути дуже цікаво і причому - вже скоро.

 

 

“Лінія оборони"

29 03 2021

https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=1582422691956061&id=100005650352830