Карл Густав Юнг, швейцарський психоаналітик, психолог, філософ культури (1875—1961)

Як таке могло статися? Влада і сила зла сьогодні очевидні…

Сьогодні потрібна така психологія, яка безпосередньо пов'язана з нашим життям.

Тепер, коли ми зіткнулися зі злом, ми навіть не уявляємо, в чому його суть і чому йому можна протистояти.

А якби ви навіть знали, все одно залишилося б питання: "Як таке могло статися? " Із зворушливою наївністю один державний діяч був здатний заявити, що в нього немає "уяви, що таке зло".

Ось так: у нас його точно немає. Але зло має уявлення про нас. Одні не хочуть про нього чути, інші ідентифікують себе з ним.

Ось така психологічна ситуація сьогодні: одні вважають себе християнами і уявляють, що варто лиш захотіти і вони знищать це так зване зло, інші йому піддалися і вже не знають добра.

Влада і сила зла сьогодні очевидні; тоді як одна половина людства, використовуючи схильністю людей до мудрувань, вигадує якісь доктрини, інша страждає від відсутності міфу.

Християнські народи дійшли до сумного результату: християнство заскорузло і довго не розвивало свій міф протягом століть.

Тих, хто намагався оформити у слова якийсь заплутаний досвід міфологічних побудов, не слухали: Гіацинт де Фіоре, Майстер Екхарт, Якоа Бьоме та багато інших на думку більшості залишилися "мракобісами".

Люди не здатні усвідомити, що застиглий міф гине.

Наш міф вражений німотою, в ньому криється якась хиба - вся вина лежить на нас: ми не дозволили йому розвиватися, пригнічуючи всі зусилля, зроблені в цьому напрямку.

У першопочатковій версії міфу більш ніж достатньо базових можливостей для розвитку.

Згадайте, наприклад, слова Христа: "Будь мудрим, як змії, і покірними, як голуби. "Навіщо нам зміїна мудрість? І як це має поєднуватися з голубиною покорою? "Будьте як діти... "Хтось дав собі зусиль подумати про те, які насправді є діти?

Якою мораллю Господь виправдав присвоєння собі ослиці, яка потрібна була йому для того, щоб тріумфально ввійти в Єрусалим?

Чи це дитяче роздратування, з яким він раптом прокляв смоківницю?

Яка мораль притчі про невірного управителя і яке глибоке значення апокрифічного вислову: "Людино, якщо знаєш, що робиш, то благословенна, а якщо не знаєш, то проклята, бо порушила закон"? [Лука, 6, 4. ]

Що, врешті-решт, стоїть за признанням апостола Павла: "Де немає закону, там немає злочину"?

Про неймовірні пророцтва Апокаліпсису ми навіть не будемо говорити, адже їм ніхто не вірить.

Питання, що було поставлене свого часу гностиками, - а звідки взялося зло? - залишили без відповіді, а обережне припущення Орігена про можливу спокуту диявола називали єрессю. Сьогодні знову піднімається це питання, а ми стоїмо, збентежені та розгублені, не здатні зрозуміти, що ніякий міф нас не врятує, хоча він нам потрібен як ніколи.

Ми боїмося політичних потрясінь; диявольські, я б сказав, успіхи науки вселяють в нас жах і породжують важкі передчуття.

Але ми не бачимо виходу, і лише мала шопта з нас розуміє, що наше єдине спасіння - у давно забутій людській душі.

Карл Густав Юнг, Архетипи і символи