Віталій Портников

Путін і зловтіха війни

Коментарі російського президента Володимира Путіна у зв'язку з трагедією на Близькому Сході сповнені погано приховуваної зловтіхи. Путін практично не згадує про безневинні жертви терористичного нападу. Він, схоже, задоволений тим, що може говорити про «провал» американської зовнішньої політики, що став свідком – а, можливо, учасником? – чергової страшної ескалації.

Це прагнення жити кризами, схоже, є однією з найважливіших рис політичної натури російського президента – що важко усвідомити західним політикам, від яких виборець завжди вимагає спокою та врегулювання будь-яких кризових ситуацій. Але Путін, гадаю, не просто не має виборців у Росії, де він міцно контролює політичне поле, перетворене ним на випалену пустелю. Він, схоже, досі впевнений, що і в інших країнах може впливати на політичні процеси – якщо не силою та економічним тиском, то за допомогою спецслужб, хакерів і пропаганди.

Коли в 2014 році він окупував Крим, багато хто вважав за краще вірити, що це чи не заключна глава його тиску на Україну

Тому в оцінці намірів Путіна західні політики часто припускаються прикрих помилок. Коли в 2014 році він окупував Крим, багато хто вважав за краще вірити, що це чи не заключна глава його тиску на Україну, що, отримавши контроль над «сакральною територією», російський президент точно не захоче подальшого розростання конфлікту і погіршення відносин із Заходом. Коли почалася неоголошена війна на Донбасі, нас запевняли, що Путін зацікавлений у мирному врегулюванні та навіть у «відновленні територіальної цілісності України» – без Криму, зрозуміло, – для цього потрібно лише погодитися з «особливим статусом» окупованих територій.

Коли навесні минулого року зазнав фіаско путінський бліцкриг, я теж неодноразово чув, що російський президент зацікавлений у мирних переговорах, не може він воювати вічно!

Путін давно вже впевнений у своїй «історичній ролі» «збирача земель» і переможця цивілізованого світу

Тепер, коли і в Україні, і на Заході неохоче доходять думки, що російський президент не просто зацікавлений у багаторічній війні на виснаження, але захоплений цією війною, з'являється нова ідея: не може ж він бути зацікавлений у розростанні конфлікту, в його глобалізації. І це, певен, – чергова помилка.

Путін давно вже впевнений у своїй «історичній ролі» «збирача земель» і переможця цивілізованого світу. Ця впевненість, гадаю, становить суть його політичного світогляду і, схоже, дозволяє отримувати від війни та загибелі людей справжню насолоду. В епоху торжества політичної кон'юнктури і пристосуванства не так часто зустрічаєшся просто з людьми з будь-якими поглядами. А фанатики зустрічаються виключно рідко.

Але російський президент, думаю, один із таких фанатиків, причому, з ядерною бомбою, що робить його політичну філософію ще небезпечнішою. При цьому він один із фанатиків, які не приховують від світу своїх небезпечних поглядів та намірів.

Путін уже не раз доводив, що за його агресивними промовами можуть наслідувати аналогічні дії

Просто світ, який відвик від такої відвертої декларації зла, Путіну, як правило, не вірить і вважає, що російський президент лише лякає своїми агресивними намірами. Як сказали б західні політики та дипломати: створює умови для сильнішої позиції на переговорах.

Але Путін уже не раз доводив, що за його агресивними промовами можуть наслідувати аналогічні дії. Тому я радив би ставитися серйозно і до нього самого, і до його слів, і до його справ. Злорадність Путіна з приводу того, що відбувається на Близькому Сході, нагадує: ця людина не просто радіє війнам і кризам, вона, певен, провокує війни та кризи. І ціна, яку платять за її зловтіху звичайні люди, схоже, Путіна взагалі не цікавить.

Його цікавить війна.

16 10 2023

https://ua.krymr.com/a/vitaliy-portnykov-putin-viyna-zlovtikha/32639099.html