www.ji-magazine.lviv.ua

Юрко Тимчук

Китайці вже згадали мудрого римлянина-драматурга Плавта і його «Nomen est omen», українці перебувають у процесі згадування «імені, яке є знаком», згодом історична пам’ять прокинеться у фінів, німців, японців, а може й у татар з ромами.

Президентові Зеленському ще обов’язково пригадають його доручення прем’єр-міністрові Шмигалю від 11 березня поточного року щодо «ретельного опрацювання як у площині історико-культурного контексту, так і з урахуванням можливих міжнародно-правових наслідків питання перейменування назви "Росія" на "Московія" із заміною терміну "Російська Федерація" на "Московська Федерація"». 23 листопада минулого року була опублікована відповідна петиція, на думку автора якої саме Московія – історична назва Росії, що зустрічалася на «багатьох історичних картах» у XVI–XIX століттях.  

На наших теренах сприйняли ініціативу індиферентно – бо як москаля не називай, то воно москалем залишиться, – а самі московити якийсь час від тієї петиції неабияк істерили. Доручення Зеленського знайшла в собі сили прокоментувати офіційний представник МЗС РФ Захарова, яка заявила: «Бункерний (Захарова так вирішила називати Президента України, хоча це титло вже багато років вирисовується щодо її головного роботодавця, тому вийшов плагіат, – авт.) щодня доводить нашу правоту. Ось ще одне свідчення про спробу створення з України "анти-Росії"», а секретар ради безпеки РФ Патрушев доповнив (диво, але комітетчик виступив у ролі бек-вокалу і кордебалету для істоти, яка його перевершує в неадекватності), що «Захід за допомогою України намагається перетворити Росію на Московію».

На відміну від українців, китайці жодним чином не переймалися петиціями, дорученнями та подібними дурницями, притаманними «гнилій демократії», але історію там згадали. Міністерство природних ресурсів Китайської Народної Республіки випустило нову директиву про позначення на топографічних картах давніх китайських назв міст і територій, окупованих Російською імперією в ХІХ та ХХ століттях, – щоб, очевидно, мешканці нині російського (московського) Далекого Сходу і Сибіру звикали до нових назв. За великим рахунком, росіянам не треба буде сильно напружувати свій вербальний апарат, аби замість «Хабаровськ» говорити «Болі». Гірше буде з Владивостоком, який тепер Хайшеньвай, і Уссурійськом – Шуанченцзи. Ніколаєвськ-на-Амурі стане Мяоцзе, а вимовити нову назву Нерчинська московіти (я не знаю чому, але написане мною «московити» Word по-своєму виправив, – авт.) зможуть навіть сп’яну, бо вона звучить як Нібучу.

Проблеми в Міністерства природних ресурсів Китайської Народної Республіки стосовно топоніміки можуть виникнути лише в контексті спілкування з японськими колегами на предмет найменування кавалка РФ, оспіваного Антоном Чеховим під назвою «каторга». Китайці вважають, що він має називатися Куєдао, японська версія – Карафуто. З Сахаліном (зараз цей острів називається саме так) щодо топоніміки і кордонів китайці з японцями з’ясують свої перспективи. Японці там мають козир, бо найбільше місто острова Южно-Сахалінськ з 1905 по 1945 роки називалося Тойохара, а китайцям ще доведеться вигадувати, як його назвати. Проте ще цікавіше буде в Європі.

Населений пункт, який до 1255 року називався Тувангсте, зараз носить ім’я «всесоюзного старости СРСР» Міхаіла Калініна – Калінінград. Самі московити частіше називають це місто Кеніг – зменшено-презирливе від Кеніґсберґ, як столиця Східної Пруссії називалася майже 700 років. Щоправда, з топонімом «Кеніґсберґ» і виникає халепа. Запрошений поляками-християнами дати тягла прусам-язичникам чеський король-кондотьєр Пшемислав Отокар ІІ збудував на теренах прусів фортецю, яку назвав Круловіце (можна трактувати як «королівське місто»), котру німці перейменували на свій манір. Тобто претензії на середньої якості порт і ексклав довкола нього можуть пред’являти німці, які з якогось чуда погодилися, аби їх називали прусаками, хоча балти-пруси не мають до германців жодного відношення; власне пруси, які згадають про свого пращура Геркуса Мантаса і скажуть, що в Литві і Польщі їх ще достатньо, аби створити на калінінградщино-кеніґсберщино-круловіцевштвіні власну державу; чехи, бо Отокар був трохи їхнім, а бравий вояк Швейк роздумував про заморські території; поляки, бо так має бути. Ще є цигани зі своїм осідком в Таборі біля Нойгаузена, що нині тимчасово носить назву Гурьєвськ. На початку 90-х років минулого століття віртуози ворожіння і співання в громадському транспорті щемливих пісень, як, пригадується, писав улюблений таблоїд московського президента, зібравшись в Румунії, задекларували, що тисячоліттями позбавлена «землі обітованої» нація має знайти її. Балтика за температурним режимом програє Середземномор’ю, але якщо в далекому Сибіру є Єврейська автономна область, то чому б на бурштиновому березі не осісти ромам. До речі, про ромів, якими тепер політкоректно називають циганів. Остання царська династія в Росії мала прізвище Романови, про Будулая Романова знають усі, хто має мінімальне відношення до Радянського Союзу. І тут уже не Калінінградом єдиним.

Скандинави і фіни у питаннях топоніміки десь подібні до китайців і почекають, поки водами ріки пропливе тіло ворога. Фіни нагадають, що їхній Вііпурі у світі досі неправильно називають Виборгом, а колись то було друге за величиною місто країни Суомі. Коли в них буде настрій, то на думку спаде Кякісальмі, яке тепер Пріозьорск чи Яаніслінна, що досі називається Пєтрозаводск. Шведи нагадають за Ямбург, який перейменували на честь естонського більшовика Кінгісеппа. Естонці будуть не проти.

У нащадків вікінгів може виникнути проблема з тим, що вони називають Б'ярмаланд. Найчастіше так Кольський півострів, басейн Північної Двіни і Північну Карелію називають норвежці. Самим землякам Фрітьофа Нансена і Тура Хеєрдала та Богом і людьми забута земля навряд чи цікава, але воно ж має чиєсь бути, то може там з’явиться  держава саамі. Саамі не люблять, коли москалі називають їх лопарі, саамі роздають вітер тим, хто ще трохи вікінги. Легенда, як наші мольфари. І це багато важить.

Так само нащадки Чингіза можуть психонути – і мова йде не про Казань чи Астрахань. Десь на березі ріки Іртиш є пам’ятник археології «Кучумове городище». Одні археологи кажуть, що називалося воно колись Кашлик, інші – що Іскер. Думати від Волги до Лєни є над чим.

Апропо, згаданий Плавт застосував своє «Nomen est omen» у драмі «Перси». На території Персії зараз знаходиться Іран з його «шахедами» для підтримки московитів і погано прихованою погрозою для планети влаштувати ядерний апокаліпсис. Але підданими аятоли хай займаються послідовники Александра Македонського чи Тамерлана.

19.04.2023

https://zbruc.eu/node/115164