Юрій Шушкевич

Що відбувається із залишками євроатлантичної мережі

Поділюся своїми думками щодо найближчого майбутнього в Європі, виходячи з того, що відбувається із залишками євроатлантичної мережі.

Як я вже писав раніше, те, що зараз відбувається з поляками, - це не про УПА, а більше про гібридну російську війну руками своєї політичної клієнтели в Європі.

Отже, як я вже писав раніше, глобальна ціль росіян - перекрити для України логістику, щоб потім задушити Україну у своїх обіймах. Відповідно, для цього їм потрібно зібрати пазл із Польщі, Словаччини, Угорщини та Румунії з дружніми до Росії урядами. Фактично від найгіршого сценарію нас врятувала політична воля Румунії, коли російського кандидата вилучили з гонки, де він, діючи на російських інформаційних стероїдах, мав великі шанси перемогти. Тобто наразі єдиною більш-менш прогнозованою державою з точки зору саме транзиту є Румунія - це, звісно, якщо виносити за дужки той момент, що навіть там підігрівають рейтинги ультраправим, які теж мають територіальні претензії до України.

Інфраструктурне серце Європи - німецький автопром, який тривалий час ефективно зшивав її кордони, наразі перебуває у глибокому занепаді. І цілком імовірно, що найближчі уряди Німеччини та Франції будуть ультраправими, що означатиме припинення або значне скорочення підтримки України. Такий же ризик та економічні проблеми можуть вибити й підтримку з Британії.

Що нам лишається? З надійних союзників - Норвегія, Швеція, Фінляндія, Естонія, Латвія, Литва, Японія, Канада. Це значно менше, ніж у 2022 році, але цього достатньо, щоб дотягнути до фінішу.

До того ж є ще один інструмент, який ще не використовує Україна. Так само, як будує мережі Росія, мала б працювати й Україна; якщо нам важлива об'єднана та сильна Європа, ми маємо координувати проєвропейські сили в самій Європі. Здебільшого ресурси для цього є в Європі, однак там політсили, які протистоять російським маріонеткам, дезорієнтовані та дезорганізовані. Багато країн, у яких перемагають проросійські політсили, можуть за один або кілька циклів повернутися до протистояння російській загрозі - це цілком реалістичний сценарій, за умови, якщо Україна активно протистоятиме Росії й у Європі також.

Ще раз: дипломатично-політичне поле - це те, від чого напряму буде залежати майбутнє України, і воно за своїм значенням лише трохи поступається безпосередньо полю бою в Україні. Бо саме від цих зв'язків залежатиме кількість ресурсів, які й є нашим запасом міцності та, як наслідок, здатністю протриматися «на один день довше, ніж Росія».

8 06 2026