Олександр Суворов

Росія вже давно веде гібридну війну проти країн ЄС

13 серпня 2026 року мешканці італійського містечка Коллеферро, що неподалік Риму, здригнулися від потужного вибуху. На колишньому заводі Simmel Difesa (нині KNDS Ammo Italy), який виробляє артилерійські боєприпаси великого та середнього калібру, спалахнула пожежа, за якою послідувала детонація. І хоча місцева влада поспішила заспокоїти громадськість, заявивши про відсутність жертв, цей інцидент став черговим у моторошному ланцюжку "випадковостей", які останнім часом охопили європейську оборонну промисловість.

Правда, яку політики в Брюсселі та Вашингтоні намагаються не промовляти вголос, полягає в тому, що Росія вже давно веде гібридну війну проти країн ЄС та НАТО. Але визнання цього факту як офіційного акту агресії вимагало б радикальних дій, до яких Захід досі морально та економічно не готовий.

Хронологія терору: Атаки, які "не помітили"

Випадок в Італії — це не ізольований інцидент. Якщо поглянути на хронологію останнього десятиліття, стає зрозуміло, що Росія систематично знищує оборонний потенціал Європи та намагається залякати її лідерів.

Чехія, 2014 рік: Підрив складів з боєприпасами у Врбетице. Загинули двоє людей. Лише через роки слідство офіційно довело, що це була диверсія, організована агентами сумнозвісної частини 29155 російського ГРУ (включаючи отруйників Скрипалів — Мішкіна та Чепігу). Метою було зірвати постачання зброї до України.

Болгарія, 2015-2021 роки: Серія вибухів на збройових заводах та складах, що належали бізнесмену Еміліану Гебреву, а також спроба отруєння самого Гебрева речовиною класу "Новачок". І знову — слід ГРУ. Зовсім недавно, влітку 2026 року, черговий вибух та пожежа знищили склад зброї у болгарському селі Бєліца.

Замахи на топ-менеджерів: У 2024 році американські та німецькі спецслужби запобігли замаху на Арміна Паппергера, генерального директора німецького концерну Rheinmetall. Це була лише частина ширшого російського плану зі знищення керівників європейських оборонних компаній, що забезпечують зброєю Україну.

Дрони та ракети над країнами НАТО: Російські ударні безпілотники та ракети регулярно порушують повітряний простір Польщі та Румунії. Реакція Альянсу зводиться до "глибокого занепокоєння" та підняття винищувачів, які часто лише супроводжують ворожі цілі очима.

Незважаючи на ці кричущі акти державного тероризму (а також перерізані підводні кабелі та кібератаки), структури ЄС та НАТО відмовляються класифікувати їх як збройний напад. Механізми прийняття рішень у цих організаціях, які вимагають одностайного голосування, додатково зв'язують їм руки — завжди знайдеться умовна Угорщина, яка заблокує жорстку відповідь.

Що мав би зробити Захід, якби визнав реальність?

Якби Європа наважилася назвати речі своїми іменами, відповідь мала б бути симетрично радикальною і зосередженою не на ескалації ядерного конфлікту, а на тотальному удушенні ворога:

Повне припинення будь-якої економічної співпраці із РФ. Жодних виключень для "Росатому", сільгосппродукції, скрапленого газу чи рідкісних металів.

Жорсткі вторинні санкції. Не один десяток країн допомагає РФ обходити заборону на імпорт мікросхем, верстатів та електроніки. Будь-яка компанія чи банк у третій країні, що обслуговує російський ВПК, має миттєво опинятися під загрозою відключення від західної фінансової системи (SWIFT, розрахунки в доларах та євро).

Спільний захист східних рубежів. НАТО має розгорнути повноцінну парасольку ППО і збивати російські цілі ще на підльоті до своїх кордонів — у повітряному просторі України.

Тотальна зачистка шпигунської мережі. Різке скорочення дипломатичних представництв РФ (які слугують прикриттям для розвідки), а також посилений контроль за колишніми російськими іммігрантами та фінансовими потоками діаспори.

Ціна нерішучості: Чому Росія досі тримається

Сьогодні, незважаючи на тисячі санкцій, економічна співпраця ЄС з Росією триває — через тіньовий флот танкерів, фіктивні фірми-прокладки та "сірий" імпорт. Західна мікроелектроніка продовжує знаходитися в уламках ракет, що падають на українські міста.

Який урон нанесла б повна економічна блокада?

Російська військова машина критично залежить від західних технологій. Тотальне ембарго здатне паралізувати російський ВПК. Без сучасних верстатів із ЧПУ (числовим програмним управлінням), програмного забезпечення та мікрочіпів виробництво сучасних ракет, танків та систем РЕБ стало б неможливим, відкинувши російську армію в минуле століття. Економіка, позбавлена абсолютно всіх валютних надходжень з Європи, зіткнулася б із гіперінфляцією.

Фактор Туреччини:

Звісно, Туреччина (країна НАТО) навряд чи піде на таку тотальну блокаду через свої амбіції регіонального хабу та тісні зв'язки з РФ. Але навіть без участі Анкари, закриття європейських портів, повне блокування наземного транзиту через ЄС та заморожування логістики на Балтиці завдали б нищівного удару. Логістика через Туреччину чи Центральну Азію стала б настільки дорогою, тривалою і ризикованою, що виробництво зброї в РФ просто втратило б свої масштаби.

Висновок: Слабкість провокує нові удари

Путін розуміє лише мову сили. Якщо Європа не оговтається і не почне воювати з Росією хоча б гібридно, асиметрично — удушуючи її економічно і по-справжньому блокуючи поставки станків та електроніки — Кремль обов'язково розцінить таку поведінку як слабкість.

А за слабкістю завжди йдуть нові витки ескалації. Якщо сьогодні горять заводи в Італії, Чехії та Болгарії, то завтра під ударом опиниться критична інфраструктура Лондона чи Берліна. І може так статися, що воєнний та промисловий потенціал країн ЄС і НАТО непомітно для них самих зменшиться такими гібридними ударами настільки, що в якийсь момент буде вже неочевидно, чи зможуть вони взагалі протистояти прямій російській агресії.

18 08 2026