Мій батько боровся проти українців у Львові, але він завжди вчив мене, що польсько-українська боротьба є формою братовбивчої війни, і що польська політика щодо України перед війною є хибною. І я ніко­ли не поділяв також тієї точки зору, що для нації свобода не є те саме, що й незалежність. Як на мене, свобода і незалежність для нації так же поєднані, як тіло і душа. Це я завжди відчував своїм серцем і, мож­ливо, моє польське походження впливало на це відчуття. Я також маю геополітичну причину вітати свободу України. Можливо, першою час­тиною мого задоволення, тією, що йде від серця, є польська, другою частиною, тією, що йде від розуму, – американська. Геополітичною причиною є та, що незалежна Україна змінює геополітичну карту Єв­ропи. Вона є однією з трьох найважливіших геополітичних подій цього сторіччя. Першою головною геополітичною подією цього сторіччя був крах 19І8 року німецької імперії. Другою найважливішою геополі­тичною подією був поділ Європи 1945 року на блоки. Поява незалеж­ної України є третьою найважливішою геополітичною подією сторіч­чя: тому що вона означає кінець імперської Росїї. Це більше, ніж кі­нець комуністичного Радянського Союзу, це є кінець останньої європейської імперії. Ця подія, в свою чергу, пов’язана з низкою інших важливих політичних подій. Незалежна Україна, яка спричинила кі­нець Російської імперії, створює реальну можливість того, що Росія, як нація і як держава, стане і демократичною, і європейською. Отже, незалежна Україна насправді сприяє Росії. Незалежна Україна не є антиросійським чинником, але об’єктивно є проросійським. Російський народ, якби Росія залишалась імперією, жив би у державі, що є бід­ною, і у державі, що є диктаторською. Ось чому поява незалежної Ук­раїни є важливим геополітичним, а також філософським явищем. Та­кож є важливим відзначити цей зв’язок, і ця реальність робить мож­ливими щиру дружбу й порозуміння між Україною та Росією. Ми, в Америці, прагнемо хороших і нормальних стосунків між Україною і Ро­сією. Але ми не розглядаємо це як поменшення будь-яким чином на­шої підтримки незалежності України. Україна зараз незалежна держа­ва, але важливо усвідомити, що слідом за цим станом приходить важ­кий стан необхідної консолідації української державності. Наступні 3-5 років будуть критичними й надзвичайно важкими. Ви вже заклали підвалини для незалежної фінансової структури, і ви вже заклали під­валини для незалежної української армії, і ці дві підвалини є необхід­ними чинниками незалежної держави. Ви вже отримали, щоправда до­сить недавно, міжнародне визнання, і це важливе досягнення для Ук­раїни. Був час, коли дехто в Америці гадав, що Америка мусить зробити вибір між Росією і Україною, але сьогодні багато які нації зрозуміли, що хороші відносини між ними та Росією і Україною є внеском у ста­більну Європу. Але в той же час зміцнення української незалежності вимагатиме дуже важких перетворень українського суспільства та гос­подарства. Український народ має усвідомити і неминучі труднощі, і довготривалу перспективу такого перетворення. Це є час як для прав­ди, так і мрії. Правда спонукає відверто сказати українському народо­ві, що наступні кілька років принесуть важкі жертви й конфронтацію з неймовірно важкими соціальними проблемами. Буде не тільки помилковим, а й небезпечним для українського народу мати будь-які ілюзії щодо цього. Але мрія теж важлива. Бо якщо український народ залишатиметься терпеливим і послідовним на наступному етапі своєї історії, Україна стане членом Європи, братиме участь у європейських змаганнях, стане сучасною і заможною державою. Захід зможе допо­могти в цьому напрямку, але критична й рішуча робота мусить здій­снитися в Україні самими українцями. Коли вести мову про трансфор­мацію колишньої комуністичної системи, можна виділити, в основно­му, дві моделі: одна з них називається польською моделлю всебічних змін, все одразу, знизу догори. Є також те, що ми називаємо китайсь­кою моделлю, яка більш керована згори до низу. В кожнім разі, обид­ві моделі досягли видатних успіхів. Ллє, на мою думку, жодна з них не підходить до української ситуації. Поляки спробували змінити все од­разу, що забагато для українців. Китайська модель зараз надто запіз­нилася політично для України. Ось чому Україна повинна розвивати свою власну модель, уникаючи механічного повторення чи копіюван­ня польської або китайської моделей. Я абсолютно впевнений, що ге­ній, цілеспрямованість, розуміння історичної перспективи українсько­го народу приведе до успіху в цьому важкому переходовому періоді. Я впевнений, що ви перебуваєте на шляху до Європи як сучасна укра­їнська держава, котра, що найважливіше, здобула собі волю.

Слава Україні!