повернутися Ї: дискусія

Антін Борковський

Радикальність безвідповідальності

Відійшла Атена Пашко. Смерть удови В’ячеслава Чорновола якось опинилася на марґінесах суспільної уваги – провести її на Байковий цвинтар поїхало аж раптом чотири десятки львів’ян, хоча була вона однією з правдивих соратниць покійного лідера РУХу. Негаласлива, але незламна.

Рік тому непомітно відійшов Іван Гель. І жалобний список буде довшати.

Ми їх звемо «моральними авторитетами» – людей, котрі своєю біографією можуть підтвердити, що вони здатні вказувати суспільству на помилки.

Хто, як не Любомир Гузар, має право нагадати львівським депутатам про потребу чесного служіння. Хто, як не Юрій Шухевич, що провів у таборах 30 років, може іронізувати про націоналістичне модництво. Хто, як не Ірина та Ігор Калинці, може нагадати про моральну відповідальність за слово. Хто, як не Мирослав Маринович, скаже про потребу вшанування прав людини, а Євген Сверстюк – про загрозу зневіри.

Авжеж, навіть моральні авторитети можуть часом хибити. Але вони навіть якщо й помиляються, то безкорисливо.

Перед виборами на нас знову суне натовп мітингових пророків, готових забивати телеефір порадами, як правильно любити-боронити Україну. Вони щиро ображаються, коли з них кепкують, – адже, отримавши від нас депутатські мандати, раптом увірували у свою непомильність. Але плоди нашої жиріновщини нагадують із білих яблунь дим. Колись за «вершики» чи Гельсінську відозву, не підписану «кадебешну лояльку» могли запакувати років до десяти, а тут які грізні фразочки не кидали б, усе як з гуся вода. Підемо «донецьку банду» гнати?! Гей-гоп, – усе на місці. Пiдемо у Януковича Міжгір’я забирати?! Тру-ля-ла, – теж без змін. Люстрацію зробимо!? Ойра-ойра, ламцадрица.

Влада наша лишилася незмінно згуртованою – мутна, безжальна й тупоголова. Дивує інше: розрізнена опозиція не може об’єднатись у боротьбі за депутатські місця, врізнобій навіть балакаючи.

Людей, котрі знали ціну слову і відповідальності за нього, меншає. Натомість наші новітні че ґевари й муссоліні досі красуються хіба у битвах демагогів.

Газета ZIK №12 (29 березня 2012р.)



 


Яндекс.Метрика