Сергій Квіт, ректор Києво-Могилянської академії

Реакція нашого університету на законопроект Ківалова-Колесніченка однозначна – це таке собі юридичне шахрайство, що творить атмосферу хаосу в Україні.

Кажуть, що це робиться, аби позиціонувати партію влади перед своїми виборцями, але по суті це брутальна боротьба проти української мови, яка, маючи постколоніальний статус, потребує особливої уваги та підтримки. Ідея Європейської хартії цілком перекручена, адже російська мова в Україні є домінуючою і під поняття «захист» просто не підпадає. Заяви, мовляв, усе спрямовано на захист мов національних меншин, – абсурд, адже навряд чи будуть переводити навчання в університетах (навіть якщо знайдеться 10% студентів) на татарську чи грецьку мову. Скажімо, голова Меджлісу Мустафа Джемільов цей документ оцінив дуже критично, попри всі словеса, що закон захищатиме інтереси кримськотатарського народу.

Закон спрямовано не лише проти української мови, а й на максимальну інтеграцію України до російського культурного простору. Зрештою, Колесніченко цього не надто приховує й аргументами українських науковців, котрі провели системну роботу, не переймається. Скажімо, днями відбулося відповідне слухання на засіданні комітету з питань культури і духов­ності ВР. Йому чемно дали слово першому, він наговорив усяких дурниць і пішов. Але пішов не просто, а проявив відверте хамство – вийшов, демонстративно грюкнувши дверима. Натомість я досі не відчув, аби партія влади переймалася нашими аргументами, а представників більшості, крім Богословської, на засіданні не зауважив. Як на мене, законопроект Колесніченка – антиконституційний документ, який до виправлення не надається. Бо ж внесення поправок означає, що цю провокацію можна розглядати всерйоз.

Коли кажуть, що треба домовлятися, моя позиція чітка – торгівлі мовою бути не може. Бо мовна провокація спрямована насправді на розкол держави. Щоправда, Україна, попри всі намагання, так і не розколюється.

Газета ZIK №25 (27 червня 2012р.)