www.ji-magazine.lviv.ua

Сергій Дацюк

Традиційно Україну в політичному сенсі розглядають як ідеологічну проекцію або як економічний чи навіть вужче як корпоративний проект. Враховуючи надзвичайну складність створення ідеологічної платформи єдності для країни, пропонується окрім спроб витворення все-таки цієї платформи єдності (квазіідеології) зробити спробу конструктивного моделювання.

Переваги такого доволі сучасного підходу, що в цьому разі моделювання можна структурувати в будь-якій послідовності, регулюючи порядок та тривалість розробки кожної складової моделі крок за кроком.

Україну найоптимальніше можна моделювати в 7-ми різних підходах. Вони винайдені з політичної практики спроб політичного проектування та на основі 5 принципів «3-ої Республіки» Клієнта.

Далі іде схематичний опис семи моделей, щодо яких пропонується здійснити розробки за схемою: 1) кожна модель розробляється окремим специфічним колом експертів; 2) розробка моделі завершується коротким описом конструктивних вимог (принципів, норм) до моделі; 3) модель обговорюється інноваційним чином (через соціальні мережі, через телепрограми поза «шустер»-простором.

Такий підхід не суперечить паралельній розробці квазіідеології країни (платформи єдності), щодо якої можна здійснювати узгодження її з запропонованими експертними моделями.

1. Модель ідентичності (моноідентичність чи поліідентичність, включення в ідентичність історії та майбутнього).

Повсюдно зараз відбувається ускладнення ідентичності. Це означає, що ситуація, коли на питання «хто ти?» відповідають одним словом, зникла.

Вибір: моноідентичність — власне українство, чи поліідентичність — включення в ідентичність окрім історії та етнічності, наприклад, майбутнього цивілізаційного вибору, соціальної, професійної, релігійної та ін.

2. Моделі інтеграції країни в світ (зовнішня політика)

Уявлення про інтеграцію як входження в якийсь з блоків країн застаріле. Інтеграція відбувається багаторівневим і мережевим чином. Це означає, що різні сфери політики, економіки, культури, соціальної структури, інформаційного простору та різних інфраструктур можуть інтегруватися різноспрямовано. Це одна з засад процесів глобалізації. Відтак євроінтеграція це насправді процес визначення точок прикладання зусиль України щодо входу у глобальний простір разом з Європою. У наближеній перспективі це вільний рух людей, товарів та послуг.

Вибір: унікальна та універсальна культурна вість світу, місце в світі (критерії оцінки розвитку країни), роль в світі (рольова функція), місце національного бізнесу на світовому ринку, місце в міжнародному розподілі праці.

Держава — центр інтеграції, надання послуг щодо модерування інтеграційних процесів між іншими державами та іншими суб’єктами інтеграційних процесів – корпораціями, мережами – держава-«депозитарій», держава-«сервер», держава-«лікарня», держава-«університет», «заповідник», «сейф геномів».

Вибір: нейтралітет чи НАТО.

Вибір політичної інтеграції

Корпоративна інтеграція (держава як корпорація щодо інших держав як корпорацій)

Галузева інтеграція (Європейське об’єднання вугілля та сталі — Російський Газпром)

Інфраструктурна інтеграція (держава як набір інфраструктур).

3. Конституційна модель

Традиційно Конституцію віддавали на поталу юристам та чиновникам. Варто зробити спробу, де б зрозумілою мовою були виписані вимоги до держави та її інститутів на рівні принципів. Решта змістів є предметом Парламентського чи громадянського (експертного) конституційного процесу.

Приклади пропозицій-вимог у вигляді принципів, що викладені в більш широкому тексті «Хартія Нової Республіки» (обговорюється і пишеться):

Повна люстрація корумпованих представників влади

Реституція та націоналізація ганебної власності

Знищення олігархату через подрібнення монополій

Відкриті соціальні ліфти

Максимальні права мережевим і територіальним громадам

Введення поняття про публічний ресурс та бюджетування інфраструктурних галузей

Введення поняття про солідарне господарювання, реалізоване через податковий механізм

Податкова система, що стимулює розвиток середнього класу

Повна формалізація та автоматизація державних послуг

Обсяг та якість послуг, як мета роботи державних підприємств і місцевих органів влади

Інституалізація базових норм соціальної поведінки

Освіта, як перший обов'язок Республіки

4. Територіальна модель є частиною конституційної моделі, де багато параметрів можна змінювати поза Конституцією — в законах, асоціативних угодах громад, статутах громад тощо.

Проблема попередніх спроб територіальних реформ в усталеності та міцності корупційних зв’язків в середовищі провінційної бюрократії. Розв’язання проблем слід почати з надання реальної суб’єктності територіальним громадам — перш за все, власних бюджетних джерел, майна, реального права розпорядження земельними на засадах чітко визначеного земельного кодексу країни.

Вибір:

Дво- чи трирівнева організація влади;

Громади – лише територіальні, чи й розподілені;

Структурування території країни за принципом суб’єктності (на основі наявності територіальних громад — область не має територіальної єдності)  та економічних кластерів, критерії розподілу повноважень між центральною та місцевими владами).

Нормативне запровадження часткової адресності податків – окремо місцевих та державних.

5. Економічна макромодель через державний бюджет

Проблема наповнюваності державного бюджету полягає у тіньовому характері економіки, корупційності його користувачів та розпорядників, триваючому звуженні бюджетної бази внаслідок залежності економіки від продукції архаїчного виробництва та сільського господарства.

Вибір: куди ідуть кошти держави (структура бюджету по галузях, обраховуючи інтегральний рівень соціальних видатків, схованих в інших статтях), скільки реально виробляє держава і скільки реально замовляється державних послуг у недержавних корпорацій, розподіл бюджетних фінансів через центр чи на місцях (у яких пропорціях).

Диверсифікація доходів бюджету (зараз основними статтями доходів є металургія та хімія) — мова йде про збільшення статей доходів з 2 до 5 (плюс с/г, наукоємні напрямки і т.д)

Розподіл податків – лише через представницькі органи влади чи й частково на розсуд платників.

Приватизація усього, що куплять, чи збереження державної та муніципальної власності на підприємства інфраструктури життєзабезпечення.

Бюджетування інфраструктур країни (зараз в інфраструктури перестали вкладати гроші — транспорт, дороги, освіта, наука, бібліотеки, театри тощо).

6. Соціально-стратифікаційна модель — соціальна політика (олігархія, величина середнього класу).

Постання олігархату в Україні стало можливим внаслідок патерналістських настроїв населення — готовності бути залежним від пана. Така соціальна стратифікація обмежила зростання середнього класу. Наслідком чого є соціальне, культурне та економічне розшарування, поглиблення прірви між багатими та бідними не тільки у доходах, але і у доступі до інфраструктур освіти, медицини, культури.

Деолігархізація (обмежені розміри статків крупного бізнесу в порівнянні з ВВП, демонополізація олігархічних бізнесів аж до націоналізації).

Модерування ринку праці – лібералізація та стимуляція самозайнятості, сприяння дистанційній зайнятості громадян за кордоном, обмеження надрентабельностей.

7. Модель громадянського суспільства

Відсутність соціальної відповідальності бізнесу та низька організаційна здатність громадян спричинили до відсутності профспілкового руху, імітації громадянської активності та її «професіоналізації» за рахунок іноземних грантодавців.

Вихід: реалізація платформи солідаризму через різноманітні громадські організації, що фінансуються вітчизняним бізнесом та громадянами. Принцип — громадянське суспільство фінансується власним бізнесом, а не закордонними грантодавцями.

Див. сайт корпорації стратегічного консалтингу «Гардарика» http://gardarica.com.ua/