повернутися Ї: дискусія

   www.ji-magazine.lviv.ua
 

Володимир Шуваєв

Як вийти з політичного глухого кута після 3 грудня 2013 року

Після провалу спроби відправити 3-го грудня кабінет М. Азарова у відставку і опозиція, і чинна влада опинилися в політичному глухому куті.

 

Влада.

Влада, яка власними руками спровокувала різкий стрибок і радикалізацію протестних настроїв розгоном майдану 30-го листопада, по суті, вичікує, сподіваючись на «втому вулиці», погіршення погоди і новорічні свята.

При цьому спостерігаються спроби максимально мобілізувати наявні ресурси :

·       анонсуються переговори з РФ (предмет яких залишається загадкою для громадян країни, але сам факт яких важливий для базового електорату партії влади);

·       йде пошук джерел фінансових запозичень, за допомогою яких можна залатати бюджетну діру, виконати зовнішні боргові зобов'язання, виплатити зарплати та соціальні виплати з тим, щоб не обвалити свої шанси до президентських виборів ;

·       озвучуються ініціативи з формування громадянських «загонів для охорони державних установ» і «штабів щодо стабілізації політичної ситуації» під егідою ПР, і т.д.

У той самий час, в умовах масових протестів і наростаючої кризи легітимності, правлячі еліти, як суб'єкти, які ведуть міжнародні переговори, з кожною хвилиною все більше послаблюють свої позиції і несуть репутаційні втрати. Це може призвести до того, що чинній владі і ФПГ, що з нею пов'язані, доведеться укладати домовленості, не важливо чи з ЄС, чи МС, на вкрай невигідних для себе умовах (оскільки потенційні ризики та можливості для партії влади, пов'язані з гіпотетичною інтеграцією в ЄС чи в МС, вже багато разів обговорювалися, в цьому матеріалі вони не розглядаються).

Крім того, влада має враховувати, що нинішні вуличні акції викликані не тількиможе і не стільки) результатами Вільнюського саміту, скільки невдоволенням значної частини населення самою політико-економічною моделлю, яка останні роки реалізується в країні. Непідписання договору про асоціацію стало лише «пусковим гачком», що запустив масові протести. Тому, не усунувши базової причини соціально-політичної напруженості в країні, влада залишиться на пороховій бочці суспільного невдоволення, який загрожує реалізацією революційного (і далеко не обов'язково мирного) сценарію, вірогідність якого з часом буде тільки зростати.

 

Опозиція.

Опозиція теж опинилася в нелегкій ситуації і повинна, за відсутності видимих ​​політичних успіхів, стримати розчарування людей і зберегти свій головний ресурс - Майдан.

Як відомо, політика - це мистецтво можливого. Відразу публічно піднявши планку своїх вимог аж до рівня відставки чинного президента, опозиція переоцінила наявні в неї ресурси. Більш того, не вдалося вирішити (принаймні з першої спроби) навіть тактичного завдання - відправити у відставку нинішній уряд. В результаті опозиція відкотилася назад до технологій блокування ВР, які (втім без особливої ​​результативності) використовувала і раніше.

Лідери опозиції опинилися перед дилемою: ресурсів домогтися заявлених завдань немає, відмовитися від них - означає «втратити лице» і з великою долею ймовірності поховати своє політичне майбутнє.

«Опозиційна трійка» може зробити ставку на сценарій, при якому наростаючий тиск вулиці (зразка 2004 року) і більш жорстка позиція США та Європи (на одній чаші терезів персональні санкції та арешт рахунків, на другій гарантії безпеки для нині діючого президента та його участі в дострокових виборах), може теоретично привести до добровільної відставки В. Януковича, особливо якщо це реально стане питанням благополуччя для найбільш крупних представників національного капіталу.

Але такий сценарій пов'язаний з великою кількістю ризиків (і для опозиції як такої, і для країни в цілому), частину з яких на даному етапі прорахувати в принципі неможливо. Ситуація з великою часткою ймовірності може стати некерованою.

Варіант «Помаранчевої революції» може не спрацювати.

По-перше, зараз нижчий рівень «вуличної активності» (принаймні за станом на сьогодні).

По-друге, у 2004 році був завершений електоральний цикл і мова йшла про визначення переможця між двома юридично рівними кандидатами на вищий пост. Сьогодні опозиція закликає змістити легально обраного Президента, повноваження якого закінчаться тільки через півтора року, що за визначенням вимагає якісно вищого рівня підтримки з боку громадян країни, ніж це було 9 років тому.

По-третє, нинішня вертикаль влади вибудувана більш жорстко, ніж це було в 2004-му. Тим більше тоді для «чиновницького класу» В. Янукович не був главою держави, на якого зав'язана вся кар'єра і джерела доходів, а лише «спадкоємцем», якого просувають на посаду (це зовсім різні речі). Крім того, був присутній стримуючий фактор Л. Кучми, який на той момент залишався чинним президентом і не пішов на силовий варіант.

По-четверте, «УДАР», «Батьківщина» і «Свобода» досі не озвучили змістовної альтернативи нинішньому курсу країни. Немає виразної програми (не формального документа, а розуміння) або хоча б ключових моментів стратегії розвитку України, яка могла б консолідувати людей і розширити соціальну базу опозиції. Загальні гасла а-ля «Україна - це Європа», «уряд у відставку» або «повне перезавантаження влади» (без розшифровки, що під цим розуміється і як цього досягти) - це прийнятне і гідне для громадян, які протестують, але абсолютно неадекватне, якщо звучить з вуст лідерів політичних партій, які очолили протест і претендують на владу (у тому числі, на пост глави держави). Даний список можна продовжити.

Враховуючи вищесказане, можна констатувати, що для опозиції ставка на позначений сценарій це, фактично, «гра ва-банк» - можна отримати надприбуток, але можна (зі значним ступенем ймовірності) залишитися повним банкрутом, спровокувати силовий конфлікт з кров'ю і розколом України і в кінцевому рахунку втратити країну.

 

Варіант виходу з глухого кута

Варіантом виходу, який дозволить «зберегти обличчя» і влади і опозиції, а значить і підвищує ймовірність його реалізації (якщо не розглядати можливість наявності вже існуючих домовленостей між чинним президентом і російською стороною при жорстких взаємних зобов'язаннях), є проведення переговорів між владою і опозицією при посередництва європейських інститутів (пошуками посередників вже зайняті обидві сторони). До переговорів необхідно максимально широко залучити громадські організації. Очевидно, що умовою (навіть попередньою умовою ) реалізації подібного сценарію має стати покарання осіб, причетних до розгону 30-го листопада мирного пікету на Майдані Незалежності.

Результатом переговорів, як гіпотетичний варіант, може стати формування «уряду національного порятунку» (назва умовна і не настільки важлива, це може бути і «уряд національної консолідації » і т.п.) завданням якого має стати вихід з політичної кризи, підготовка до підписання Договору про асоціацію з ЄС і паралельно вироблення механізмів компенсації та мінімізації витрат (а вони об'єктивно будуть мати місце) для національної економіки від інтеграції в європейський ринок. Можливо передбачити чіткий (наскільки це можливо ) поділ зон відповідальності різних політичних сил в уряді.

В ідеалі, можемо отримати консолідовану позицію влади і опозиції на міжнародній арені, що значно зміцнить переговорні позиції України.

Для розширення формату можна ініціювати загальнонаціональний «круглий стіл» (перегукується з ініціативою трьох екс-президентів України) із завданням вийти на підписання пакту/пактів, схожих по цілях з підписаними в 1977 році в Іспанії (відомих як Пакти Монклоа ).

Це шлях мирного вирішення (або, як мінімум, спроба створити передумови для мирного вирішення) кризової ситуації, який мінімізує ймовірність конфронтаційних силових сценаріїв, що можуть призвести пролиттям крові.

Повноцінна реалізація такого варіанту, зокрема, дозволить:

Опозиції:

а ) зберегти лице при ревізії завищеної (з точки зору досяжності) публічної мети;

б) повернути собі статус реальних політичних гравців, здатних впливати на ситуацію, і підвищити свій статус напередодні президентських і місцевих виборів (що об'єктивно і було однією з ключових завдань для опозиції на даному етапі);

в) виступати в якості повноправного легального гравця при підготовці, контролі та реалізації євроінтеграційного процесу та конкретних параметрів угоди про асоціацію, моніторити предмет переговорів з будь-якими суб'єктами міжнародних відносин;

г) зберегти можливість мобілізації своїх прихильників (за умови забезпечення прозорості та вибудовуванні чітких, привязаних до певних параметрів «реперних точок» погоджувального процесу, а також реальної участі в ньому громадянськості).

Чинній владі:

а ) вийти з гострої фази політичної кризи;

б) розділити з опозицією відповідальність в деяких питаннях;

в) посилити позиції на переговорах із зовнішніми партнерами (особливо, якщо вдасться сформувати загальнонаціональну консолідовану позицію);

г) знизити гостроту євроінтеграційної тематики на президентських виборах (забезпечення владою реальних демферних механізмів при інтеграції в європейський ринок, що особливо важливо для електорату партії влади);

д) підвищити шанси на отримання необхідних зовнішніх запозичень на прийнятних умовах.

Країні в цілому:

а ) перейти від нескінченної політичної війни на знищення до цивілізованого політичного процесу європейського формату, який передбачає дотримання загальних правил гри, пошуку компромісів між різними інтересами і точками зору, а також знаходження консенсусу у стратегічно важливих питаннях;

б) заложити нові основи «суспільного договору»;

в) створити умови для спадкоємності державної політики по ключових параметрах, адже без цього загальнонаціонального консенсусу при кожній зміні влади вони кожного разу будуть ревізуватися.

***

Необхідно сказати, що запропонований варіант виходу з політичної безвиході ми розглядали в рамках «оптимістичного сценарію», не враховуючи аналізу ймовірності двостороннього порушення домовленостей, перетягування ковдри на себе і т.п. Але, якщо національні еліти не прийдуть до розуміння того, що стабільні цивілізовані правила гри (в т.ч. відмова від принципу «переможець отримує все», захист власності, незаангажовані суди тощо) для них стратегічно вигідніші, ніж ризикові надприбутки «тут і зараз», то шанси нормалізувати ситуацію в країні вкрай малі.

 

Ресурс «Хвиля»





 

Яндекс.Метрика