www.ji-magazine.lviv.ua

Сергій Калінін

Отже, знову нафту. Поспілкувавшись і назбиравши трохи інформації, проаналізувавши причинно-наслідкові зв'язки, хочу поділитися однією з версій, яка має право на життя. Всякому розумній людині має бути зрозуміло, що Росія в геополітичній грі поставила на карту дуже багато і ціна повинна бути виправдана. І тут знову на сцені появляються нафта і газ. Всі в чорному.

Але, по порядку. 20 січня вступили в силу домовленості по Ірану, в яких Росія зіграла ключову роль. Іран зобовязується згорнути ядерну програму, Захід веде до пом'якшення санкцій до кінця року, і нафтового ембарго, зокрема. Тоді варто очікувати збільшення поставок іранської нафти до кінця року - від 1 млн барелів на день до 4 млн барелів на день, що звичайно ж, істотно знизить ціну за барель. Що зовсім нецікаво Росії, адже її бюджет верстається виходячи з ціни 90 $ за барель, а, якщо ціна буде нижчою 60 $ за барель, то це веде до серйозних наслідків для країни. Нескладно уявити, що й так непроста соціально-економічна ситуація Росії невдовзі стане просто критичною (а то і революційною, благо, що приклад зовсім недалеко).

А що ж Іран? «Росія і Іран всупереч протестам США готуються вже в найближчий час різко активізувати своє економічне співробітництво. Москва буде закуповувати іранську нафту, а Тегеран - російські товари і обладнання. При цьому я вважаю, що російські друзі, які у важкі моменти були поруч з нами, повинні мати переваги на іранському ринку. Це нормально. Але російські компанії повинні поспішити встигнути зайняти свою нішу на іранському ринку, а не зволікати, побоюючись наслідків західних санкцій.» Це були слова Мехді Санаї, посла Ірану у Росії.

Постараюся перевести це на людську мову. Росія стає найбільшим покупцем іранської нафти. Причому, на виручені гроші Іран збирається купувати російське обладнання, метал, зерно, електроенергію, а також разом з росіянами вкладати кошти у родовища в Асалуйе і у Південному Парсі. Таким чином, Росія (10,8 барелів) при доступі до іранської нафти відривається від США (10,3) за денною видобутку і наближається до Саудівської Аравії (11,7).

Взагалі, тенденції для Росії з точки зору видобутку нафти і газу стають досить тривожними. Сланцеву революцію задавити не виходить. The Wall Street Journal опублікував результати аналізу глобальних показників енергетичного ринку, згідно з якими США обходять Росію за сукупним виробництву нафти і газу. У липні 2013 видобуток нафти, газу і супутніх палив в США перевищила щоденні обсяги, еквівалентні 22 млн баррелів, в той час як Росія добула 21,8 млн барелів. Це означає, що вперше з 1982 року США також добули більше природного газу, ніж Росія. Це означає, що США починають створювати Росії не надуману військову загрозу, а реальну загрозу економічну.

Ціни на нафту і газ визначаються низкою факторів: глобальним попитом, спекулятивним тиском на фінансові ринки і геополітичної ситуацією. Попит після рецесії поступово відновлюється, але не так швидко як хотілося б. При цьому на ринок тиснутимуть додаткові обсяги, які підуть з Ірану. Єдиним фактором, що робить вплив на коливання нафтових цін, залишаються спекуляції на фондових ринках, викликані різними кризами, в тому числі військовими конфліктами.

Давайте ще раз кинем оком на ціни. Як я вже сказав, ціна в 90 $ за барель цілком влаштовує Росію, втім, як і ОПЕК. Якщо ж ціна буде більшою, ніж 120 $ за барель, то це провокує реальні пошуки альтернативної енергії. Але зараз ситуація в Росії вимагає дуже великих грошей. Тетяна Мітрова, керівник відділу розвитку нафтогазового комплексу Інституту енергетичних досліджень РАН пише: «Росія виглядає головним невдахою на світовому ринку». Згідно з прогнозами інституту, починаючи з 2015 року експорт російського газу може знизитися на 25-30%, що призведе до зменшення ВВП Росії на $ 100 млрд.

Що можна зробити в такій ситуації: створити військовий конфлікт і викликати на себе санкції; не тільки не дати впасти цінами через нові іранські обсяги, але і підвищити ціни на нафту і газ; при цьому продаючи і свою, і іранську нафту (найрізноманітнішими шляхами вони зможуть її продати використовуючи найрізноманітніші транзитні схеми); прогнозовано знецінити рубль, що дасть експортерам більшу виручку в рублях, в т.ч. і по поставках товарів до Ірану. Заодно можна вже в новому світлі ще раз піднести всі вигоди розвитку Південного потоку в обхід нестабільного регіону. Навіщо це все? Щоб примусити США сісти за стіл переговорів. Всі розуміють що Росія не зможе довго утримувати таку ситуацію, але увійти в переговори з США по всьому комплексу світових проблем на цій хвилі вони зможуть.

А що ж вся ця інформація дає нам? З самого початку нескладно було зрозуміти, що справа зовсім не в захисті росіян в Криму. Росія захищає свої паливні інтереси, попутно прибираючи передумови для розвитку революційної ситуації всередині своєї країни. І, звичайно, допомагає геополітичним мріям В.В.Путіна повернути Росії статус наддержави. Зараз для мене найскладніше питання: наскільки продуктивно будуть складатися переговори Росії і Заходу і чи не буде потрібно підвищити ставки у грі (читай, застосування військової сили).

І для загального розвитку. Трохи інформації про зв'язок збройних конфліктів і цін на нафту.

1956 рік. Суецька криза. Ціна нафти виросла в 2 рази;

1967 рік. Шестиденна Війна між Ізраїлем і коаліцією арабських держав. Ціни зросли на 20%;

1973 рік. Перше нафтове ембарго. Ціни зросли в 4 рази;

1979. Ісламська революція в Ірані - підвищення на 70%;

1980. Ірак атакував Іран. Ціни зросли на 270%;

1990 рік. Ірак захопив Кувейт. Ціни зросли у 2 рази;

1998 год. Великомасштабна економічна криза в Азії. Падіння цін в 2 рази. Найбільша криза в Росії;

2003 год. США почали війну в Іраку. Ціни зросли на 50%;

2011 рік. «Арабська весна». Ціни зросли на 30%;