www.ji-magazine.lviv.ua

Максим Михайленко

Вояж Віктора Януковича в Сочі виявився безплідним, як сухі піски протоколу, до того ж - несподівано принизливим для васала, який кинув своє важку тушу на російську чашу терезів у великій грі за Євразію.

Януковича підкреслено відсадили. З ним намагалися не вітатися. Телекамери, на які він так розраховував, розгортаючи за головою Саргсяна і Лукашенка український прапор, чим поставив їх у незручне становище перед Путіним - абсолютно проігнорували його. Це зрозуміло - Kisivision працює на внутрішній ринок, а «Ернстобачення» - на зовнішній. «Обнімашки» із заляпаним кров'ю диктатором - не та картинка, в якій зацікавлений Кремль, що став, судячи з безлічі раптових маркерів олімпійського шоу, мало не відверто загравати з глобальною гей-спільнотою. Зрештою, Януковичу вказали на необхідність платити за газ - іншими словами, в Москві цілком резонно засумнівалися в його кредитоспроможності.

Справа в тому, що за іншим клієнтом Кремля - ​​Башаром Ассадом - і справді чимало народу в його власній країні. Це і його рідна секта в рамках ісламу, і курди, і християни, і вірмени. Башар Ассад, як би до нього не ставитися - не убогий клептократ, в кінці-кінців. А Янукович нагадує сьогодні вельми гротескну версію туніського бен Алі.

Мова ось про що - якщо навіть екс-директор НІСД Андрій Єрмолаєв заговорив про «корпорації» - багато років при владі той же бен Алі провів, з межигірської точки зору, абсолютно марно: не зміг створити гангстерської корпорації, яка захистила б його від народу. У Януковича щось подібне вдалося, але чи раді цьому українські «елітарії » і... Москва? Очевидно, що - ні. У Москви не виходить виліпити з Януковича якийсь аналог Мілошевича. Таланти Дмитра Кисельова виявилися безсилі, а Михайло Леонтьєв від розпуки пішов працювати в « Роснефть». Каддафі жив у наметі. Мубарак прокрався, але все ж є особистістю історичною та, в силу цього - трагічною. Мілошевич був спритним популістом, котрий вмів в потрібний момент глибше засунути пальця в незагойні виразки російського рессентименту. Янукович - зовсім з іншої опери. «Гангстерські» президенти США Уолтер Гардінг або Келвін Кулідж - для нього недосяжна вершина. Багато хто порівнює його з Дювальє - не думаю, що це виправдано. Краще уявити собі оскаженілого Чічікова, який все ж домігся свого - величезних маєтків у Новоросії.

Крім того, настільки корумпованої країни світова історія ще не знала, тому вона мало чим здатна нам допомогти.

Упевнений - у Москві Януковичу в черговий раз натякали на силовий сценарій. Він би з радістю втілив його в життя, але - не здатний. Я не виключаю ще однієї спроби розгону, розпочатої від відчаю. Тим не менш, ось кілька перешкод на шляху реалізації такого плану.

По-перше, клан Януковича і ФПГ «регіоналів» вже відчули на своїх інтимних частинах тіла холодну руку Заходу. До уточнень вдаватися не буду - хто спостерігає за потоком аналітики, і сам усе бачить. Не варто обурюватися з приводу відсутності арештів «регіоналів» в аеропортах - гроші люблять тишу.

По-друге, спільнота ФПГ перестала підтримувати клан Януковича - він виявився занадто жадібним і брутальним: звідси всі ці істерики Ахметова і Фірташа, втеча Корбана до Ізраїлю, і нові санкції Москви проти бізнесу «регіоналів»: Янукович сам вказав Путіну на своїх супротивників. Так, фронда «регіоналів» поки ще «мурчить». Вони бояться куль і арештів - і небезпідставно. Але ініційований кланом Януковича крах гривні - а це спроба залякати маси економічним хаосом і схилити на свою сторону громадську думку - рідкісна дурість. Так, цей курс вигідний експортерам, але зараз фокусом подій і дій є зовсім інше, і в корені проблем експортерів знаходиться не «завищений курс гривні», а апетити клану Януковича. Іншими словами великий бізнес, який давно втратив можливість впливати на політику уряду, дозріває до підтримки Майдану, хоча б тому що в табір Януковича він вже повернутися просто не може. Звичайно, ще один вихід - це Бориспіль. Але куди тікати? В австрійських аеропортах у Starbucks–ах неквапливо п'ють каву слідчі ФБР і нишпорки FIU.net...

По-третє, Янукович реально контролює ситуацію лише в ряді регіонів. Чи готовий він героїчно загинути на чолі армії злодіїв? Ні, тому що армій злодіїв не буває.

Єдина надія Януковича - це мізерність і класові забобони лідерів парламентської опозиції та існуючі досі можливості пересварити всіх з усіма. Нукери Межигір'я над цим працюють, боячись себе самих, оскільки протиставити себе цивілізованому світу можна тільки раз і назавжди, а отже - працюють вони абияк.

А мізків на Банковій не залишилося – всі вже розбіглися.

Це не громадянська війна. Це вже не фронда, а повстання – хоча це ще не революція. Це ситуація поїзда, що сходить з рейок.

У такому випадку, що ж робити Майдану?

Послухати депутатів - але недовго. Вони безсилі. Останні голосування показали - створення нової більшості без повного придушення «регіоналів» і розгрому їх керуючого контуру є фікцією. Гра за правилами Клюєва призведе парламентаріїв прямо в Таращанський ліс - і це в кращому випадку, оскільки загинути від рук державного терору куди почесніше, ніж перетворитися на глизявих від народного презирства зрадників, гуманним порятунком для яких є лише легка смерть від рук народних месників. А вони вже з'явилися - і їх дуже багато...

Тому після гімну та молебню слід перейти до розширення території Майдану, «остаточного законопачення» урядового кварталу, «прайдової чистки» парламенту, іммобілізації підземної інфраструктури Печерська, посилення контролю в центральних областях країни і більш підготовлених блокад і штурмів на півдні і сході. А управління процесом - лідерство в революції - мають остаточно взяти у свої руки польові командири Майдану, «капітани» середнього бізнесу і «пул» революційних медіа.

Бо саме цим трьом групам людей в Україні при Януковичі більше життя немає.

13 лютого 2014

Ресурс «Хвиля»