www.ji-magazine.lviv.ua

Георгій Почепцов

Криза полягає як у невиконанні функцій, які притаманні в нормі політичним інститутам, так і в непередбачуваності і непрогнозованості їх дій, що особливо стає помітним у ключові моменти, коли різко збільшується увага громадян до функціонування чи нефункціонування політичних інститутів і процесів. 

У нас не криза політичних комунікацій, бо криза такого типу була завжди, що пояснюється такими факторами:
· слабка опозиція,
· слабкі ЗМІ,
· слабкі НУО (громада), населення, яке знає, що від нього нічого не залежить, і яке не здогадується, що його активність теж колись спрацьовує. 

Тому влада може зневажати цими факторами, згадуючи про них лише під час виборів. 

Також нам слід розділити політичну комунікацію і комунікацію публічну, до останньої можна віднести спілкування влади зі своїми громадянами. Це важлива ділянка, бо жодна ініціатива влади неможлива без підтримки її громадянами. Як раз публічна комунікація в глибокій кризі, що демонстрував раптовий перехід від курсу на євроінтеграцію на протилежний. 

Можна впевнено говорити, що в нас немає комунікації між владою та суспільством. Якщо врахувати одну з аксіом, яка стоїть підзаголовком до однієї книги: "Важливо не те, що ви сказали, а те, що люди почули". Результатом цих комунікацій стають навіть протилежні наслідки від почутого. Наприклад, коли представник влади розповідає про стабільність гривні населення у відповідь починає скуповувати долари, тобто робить з цього абсолютно протилежний висновок. 

Політична комунікація теж демонструє реальне "провалля", яка була закрита Майданом та гарними словами про нього. І це в першу чергу стосується саме опозиційних партій, які на сьогодні не змогли перебудуватися на сучасну партію, яка має ринкову орієнтацію, за класифікацією У. Ліз-Маршмент, і породжує для населення той продукт, яке населення і очікує. 

Для виборця весь час складається враження, що більша частина часу парламентських партій зайнята організація своєї роботи, ніж самою роботою. Зрозуміло, що вони заперечують це припущення тим, що їм заважає влада. Але і поза владою самого інформаційного продукту, який би не давала влада пускати в циркуляцію, немає. Маємо принципово неспівпадіння інтересів партій і інтересів виборців, вони розмовляють не просто різними мовами, не просто живуть в різних світах, а й практично не бачать один одного. 

Опозиційні партії намагаються жити спокійним життям партій при владі. Замість того, щоб бути більш креативними, вони знаходять причини, щоб не робити цього. Єдиний приклад зворотної поведінки можна було побачити в компартії, яка пішла шляхом креативності в плані створення наочної агітації на останніх парламентських виборах, що принципово важко для ідеологічно-орієнтованої партії. 

Все це завдає суттєвого удару по створенню нової політичної еліти. Адже саме інформаційний простір дає можливість прискореними темпами успішно робити це. А в реальності ми бачимо ті самі обличчя, чуємо ті самі слова. 

Весь спектр політичних комунікацій спирається на три можливі складники: самі ідеї, засоби їх донесення та люди, які одночасно є і комунікаторами і "вітриною" цих ідей. Останній випадок розкривають різні інформаційні кампанії не тільки "за", а "проти" опозиційних партійних лідерів чи президента, що будуються на особистісних темах. 

Комунікативність та ідеї політики 

Сьогоднішні партії можна визначити як комунікативні, а не ідеологічні. Їх основне життя проходить не в фізичному, а в інформаційному просторі, тому саме там вони повинні здобувати своє визнання. Інформаційна активність разом з тим "за" чи "проти" вони діючої влади несе партіям відсоток прихильників на виборах. Їх парламентська діяльність вже не є такою чіткою, що можна побачити на прикладі компартії, яка є супротивником влади на виборах, але співпрацює з нею після виборів. 

Українські політичні комунікації, які породжують партії, не дають уявлення про ті ідеї, на яких вони базуються. Реально населення їх не знає і не уявляє. Це пов'язано з тим, що їх і немає на рівні масової свідомості, бо перед нами, як правило, лише великі ідеологічні блоки або типу націоналізму, або орієнтації на Захід чи Схід. Там немає конкретики буття людей, вирішення їх проблем, тому партії скоріше відсутні на вулиці чи будинку, де живуть люди. Їхнє середовище знову завищене: це ради і депутати різних рівнів. Тобто можна зафіксувати принципове паралельне існування об'єкту їх риторики і риторики населення. 

Захід на сьогодні теж має відсутність масовості партій, які реально розгортаються виключно на час виборів. Але Захід має більш детальну ідеологічну базу своїх партій типу розподілу на республіканців і демократів в США, де всім відомо, хто за аборти чи продаж зброї. Тобто в цьому випадку партії теж можуть говорити не мовою проблем звичайних людей, але все рівно вони на порядок ближчі до неї, оскільки принципові ідеологічні розбіжності зафіксовані і на рівні проблем, до яких має відношення населення. 

Ще однією принциповою відмінністю стає максимально затухання партійної риторики між виборами. В той же час, наприклад, Ліз-Маршмент підкреслює, що на наступний день після виборів в уряді Великобританії створюється підрозділ, який працює тільки на те, щоб розповідати виборцям, як виконуються партійні обіцянки [1]. І взагалі, як відомо, підготовка до наступних виборів починається відразу після завершення останньої виборчої кампанії. 

Українські партії лідерські: тільки перша особа має беззаперечне право говорити "розумні" речі від імені партії, саме так сприймає це громадянин. Тому і голосування за партії в нас лідерське. Це голосування не за партію, а за людину. Саме це примушує ставити в перші ряди співаків і спортсменів, як тих людей, які вже стали брендом, хоча і в позапартійному середовищі.

Медіа ресурси 

Які медіаресурси мають партії? Це в першу чергу власні газети і інтернет-сайти. Тут їхня свобода максимальна, вони ставлять те, що вважають потрібним. Є також окремі веб-сторінки лідерів (див., наприклад, сторінку А. Яценюка - yatsenyuk.org.ua, де можна побачити і передрук розповіді про заміській будинок А. Яценюка [2]). Але охоплення таким чином досить мале. Ці тексти читають тільки ті, які вже і так є охопленими партійними месіджами, а партія та інформація про неї знаходиться в полі їх інтересів. 

Інформаційні кампанії, які робляться партіями, мають суто позитивні цілі. Їх лідери при цьому відразу стають "білими і пухнастими". Одночасно ведуться і негативні кампанії їх опонентами, навіть з самого табору опозиції, оскільки в результаті повинен залишитися один лідер від опозиції в якості кандидата в президенти на 2015 р. 

Телевізійні політичні ток-шоу займають особливе місце. Вони не керуються партіями, що є мінусом, але мають значно більше охоплення населення, що є плюсом. Партії виділяють туди тих, кого вважають власними спікерами, відповідно вони готують цих спікерів, які отримують так звані "темники", що в результаті надає можливість партії говорити "єдиним голосом" (див. наприклад, такі темники від Партії регіонів [3]). 

Телевізійна присутність стає основним ресурсом виходу на тих, кого ще не зачепила партійна пропаганда для отримання нових симпатиків. Це живе реагування на проблеми сьогодення, чого, наприклад, опозиційні партії не змогли навіть зробити іншим шляхом. І оскільки ток-шоу С. Шустера на Інтері виходить щотижня обличчя всіх парламентських партій набагато частіше потрапляють в квартири українців, оскільки їхні появи на каналі Рада нікого особливо не цікавлять. 

Оскільки телевізійні ток-шоу більшою мірою керуються з боку влади, то їх ціллю стає управління порядком денним за рахунок акцентуації того, що є потрібним на даний момент. І спікери з боку влади і опозиції поступово стали сильнішими, бо навчилися говорити і реагувати в прямих ефірах. Цензурування в таких телеефірах опозиції є скоріше непрямим, ніж жорстким. Воно виникає за рахунок різних маніпулятивних механізмів, які має в своєму розпорядженні ведучий (докладніше див. нашу роботу [4], про українські ток-шоу див. також [5 - 6]). 

Під час виборчої кампанії виникає ще один варіант партійного спілкування - зустрічі з виборцями. Але вибори є не такими частими, тому цей ресурс не може виконати тих функцій, які виконують ток-шоу. кількість людей, які охоплюються цим типом спілкування, обмежена. І це знову будуть ті, хто є зацікавленим у цьому спілкуванні. Ці є зауваження стосуються і політичної реклами в період виборів. З однієї сторони, вона є, але з іншої, її ніхто не читає. 

Ще одним варіантом, зовсім некерованим партіями, є присутність "аналогів" партійних лідерів в гумористичних програмах. Основні політичні постаті активно виникають на телеекранах, наприклад, в програмах 95 кварталу, включаючи гумористичний серіал "Казкова Русь". Вони можуть вважатися чисто художнім витвором, але часто він є неприємним для оригіналів, тому і з'явилася інформація, що один з випусків "Казкової Русі" був недопущений до ефіру власником каналу "1 + 1" І. Коломойським через не те зображення мера Харкова Г. Кернеса [7]. Є невелика кількість політичних анекдотів про партійних лідерів, які досить чітко фіксують їх вразливі місця. 

Майдан як об’єкт політичної комунікації. Інформаційні війни 

Окремим об'єктом політичної комунікації став Майдан-2013. Це інтенсивна маніфестація масової свідомості в аспекті вираження несприйняття влади. Всі опозиційні партії беруть в ньому активну участь, маючи підтримку багатьох тисяч людей на майдані. Маємо різні цифри участі: від 200 тисяч до мільйона (див. варіант об'єктивної методології підрахунків [8], думку МВС з цього приводу [9]). 

Будь-яка масова акція характеризується не тільки інтенсивним входження однопланової інформації, а й прогалинами, які заповнюються чутками. Можна перерахувати такі "відхилення" (див. деякі з них в [10]): поява російського спецназу, яка виникала майже дослівно, до речі, і в 2004 р., вбита дівчинка, яка потім виявляється живою, маніпулювання цифрами присутніх на площі, замовлення чартерних рейсів то для влади, то для опозиції. 

Є такий закон стосовно нових релігій: чим менш "державною" є релігія, тим більш креативною вона стає. В цьому плані опозиційні партії є більш креативними в своїх діях. А влада має в своєму розпорядженні виключно пропаганду. Наприклад, як пише В. Небоженко [11]: влада зараз діє пропагандистськими, а не політичними методами. Цю фразу можна передати іншими словами: це не вирішення проблем, а скоріше розповідь про те, що проблеми вирішуються. 

Активні позиції замає контрпропаганда українських подій, яка йде іззовні, в першу чергу з Росії. Зрозумілими є ті фактори, які роблять її дієвою. Основними з них є наступні: доступність російських телеканалів на території України в кожній квартирі, знання російської мови,чого немає, наприклад, в Прибалтиці, спільна історія і культура в минулому підтримує багато в чому єдину картину світу і в сьогоденні. 

Останній приклад такого типу є висвітлення полій на Майдані російськими ЗМІ. Причому вагомий внесок в це вніс і президент Росії В. Путін, який назвав ці події не революцією, а погромами [12]. Він же підкреслив, що це завчасний вступ в боротьбу за президентські вибори 2015 р. І це максимально цитувалося російськими федеральними каналами, слугуючи для них точкою відліку. 

Д. Кисельов з каналу "Росія" надавав скоріше публіцистику, а не новини, причому публіцистику з чітким негативним підтекстом стосовно того, що відбувається. Зрозуміло, що це були не факти, а оцінки. Бо ті факти, що були, мали суттєве перекручення, наприклад, навіть стосовно хронології подій [13 - 14]. 

До речі, після цього активного висвітлення українських подій Д. Кисельов стає директором нового міжнародного інформагентства "Росія сьогодні", що створено на базі "РІА Новини" [15]. Слід також визнати, що такий детальний виклад подій по Україні створював враження, що основним глядачем російських телеканалів є Україна, а не Росія. За необ'єктивність висвітлення Кисельова покритикував і міністр закордонних справ Швеції К. Більдт [16]. Див. також критику і іншого російського каналу стосовно висвітлення українських подій [17]. 

Закриття "РІА Новин" в Росії розглядається як перехід до нового типу пропаганди [18 - 19]. Росія стає не ізоляціоністською, а навпаки налаштовується на досвід Комінтерну, щоб стати присутньою всюди. Саме це стає новою політикою В. Путіна. Зі сторони Росії це бачиться, як складна робота з чужими інтелектуалами, політиками, а також робота зовнішньої розвідки з політичними функціями. Тобто це системно-державний інформаційний прорив в чужий інформаційний простір. 

Російські ЗМІ є повноцінними гравцями і в сьогоднішньому українському інформаційному і політичному просторах. Тому їхні дії повинні братися до уваги. Взагалі є постійне відчуття, що українські глядачі є їх цільовою аудиторією. Навіть нам зустрівся такий приклад: А. Мамонтов в програмі "Спеціальний кореспондент" (Росія-1, 10 грудня 2013) безпосередньо звертався не до своєї російської, а й до української аудиторії. 

Політичне протистояння не може залишитися чисто політичним. І це не тільки захоплення будинків. Протистояння поширюється поступово на всі сфери. Оприлюднене також звернення депутата О. Царьова з проханням про заборону в'їзду до України конкретним іноземним політтехнологам, як російським, так і західним [20]. Це можна зрозуміти, як намагання перекрити керування майданом чужими руками. Потім, як кажуть у Фейсбуці, росіяни з цього списку зникли. О. Царьов розповів з телеекрану TVi 9 грудня, що один з цих політтехнологів серб М. Івкович запропонував розпочати створення власного уряду, який можуть визнати інші країни, що саме так було в Сербії. Але Яценюк не наважився на це (див. також [21]). А О. Царьов відразу сам став об'єктом для критичного наступу [22]. І це зрозуміло, оскільки він виступає на тему іноземних агентів впливу (див., наприклад, [23 - 24]). І до того ж пішла корекція цього листа, оскільки в мережу потрапила чернетка [25]. 

До речі, М. Івкович отримав контракт на роботу з Яценюком ще в 2012 р. [26]. Івковича в статті називають сербським американцем, новим спін доктором Яценюка. Саме за ним було створення сербської молодіжної організації "Отпор", за аналогом якої виникли і грузинська "Кмара", і українська "Пора" (див. його біо - [27], навіть одна зі статей 2012 р. зветься "Сербський революціонер Марко Івкович готує на Україні новий майдан?" [28 - 29]). 

В фільмах про технологію майдану пройшов як впливовий персонаж і А. Росс (див. його біо - [30]). Він вважає, що нові технології несуть суттєві впливи на розвиток політичного життя [31]: прискорення зростання політичних рухів, полегшення процесів поширення і прийняття інформації, руйнація старих лідерських структур. 

До речі, американський аналіз Фейсбуку і Твіттера часів майдану дав наступний результат [32]: 65% повідомлень Фейсбуку були українською, в той час як на Твіттері головував англійській. І це відповідає нормі використання в інших масових протестах, де Твіттер теж використовувався для зв'язку з міжнародною спільнотою. Цікаво, що фінансування деяких кампаній в соцмережах зв'язують зі структурами, наближеними до І. Коломойського [33]. 

Політичне протистояння перейшло і на рівень торгівлі. На Майдані і в мережі з'явилися списки брендів, що належать депутатам партії регіонів з метою їх бойкотування. У Львові торгові точки регіоналів маркують наліпками [34]. З різних країн приходять повідомлення не лише про мітинги на підтримку, а й про освітлення будівель, пам'ятників, мостів кольорами українського прапору [35 - 36]. Одеса навіть встигла випустити еротичний календар на тему підтримки майдану [37]. І це теж є політичною комунікацією, хоча і доволі специфічною. Як і мультик про "єврогуцула" [38]. 

Паралельно розгортається електронна війна, коли хакерські атаки руйнують "чужі" сервери, включаючи сайти політичних партій [39]. Євромайдан потрапив в першу трійку пошукових запитань українців в 2013 р. за даними Яндекса [40]. Але жодного з політичних лідерів немає серед списку десятки найпопулярніших чоловіків і жінок (два окремі списки). Соціологи також назвали цікаві цифри - на майдані через заклик опозиції стоїть лише 5% [41]. Понад 90% не належать до жодної з партій, тільки 4% належать до певних політичних сил. 

Політична комунікація Євромайдану має мати суттєве економічне підґрунтя. Наприклад, там купили 8 тонн хліба, якого повинно вистачити на 4-5 днів [42]. Даються і загальні підрахунки: майдан, на якому сто тисяч учасників, коштує 240 мільйонів гривень на місяць. Зрозуміло, що таку суму не можуть дати громадяни. 

Особливо тому, що і відношення до майдану не є суто позитивним. Є. Копатько назвав цифри підтримки: 49% підтримують, 45% - ні [43]. Найбільшою підтримкою майдан користується на заході (84%) і в центрі (66%). більше всього супротивників на сході (81%) і на півдні (60%). Є і цікава "транспортна соціологія": порівняно з листопадом у грудні на 57% збільшився продаж авіаквитків на напрямку Москва - Київ [44]. 

В подальшому слід також вислухати і "Беркут". Оскільки зрозуміти бійку на майдані практично неможливо, за нею немає логіки (див. думку іншої сторони [45 - 46]). Одночасно слід розібратися з участю тих, кого на нашій території назвали "провокаторами", а Росія, наприклад, називає "бійцями". Наприклад,заворушення в Бірюльово розпочалося після вступу в дію 15 професійних бійців ([47], див. також [48 - 50]). 

Політичні комунікації України страждають не від відсутності спікерів чи неможливості донести свою точку зору, навіть за допомогою політичного ток-шоу. Хоча ток-шоу і керуються опосередковано з боку влади, практично не було випадку, крім одного, потім виправленого, щоб опозиціонерів не пустили в рамках нього в ефір [51]. Проблема політичних партій полягає в іншому - немає принципово нових ідей і фігур. Аналіз висвітлення майдану ЗМІ з акцентом на їх власниках говорить про активну участь олігархів в грі за майдан ([52], див. також [53 - 54]). Навіть розгін майдану проходив в американський прайм-тайм, потрапивши в живу трансляцію зарубіжних каналів [55]. 

Останні дослідження ролі соціальних мереж продемонстрували, що Твіттер, наприклад, створюючи нові типи зв'язку в середині натовпу, робить поведінку мас людей непередбачуваною [56 - 57]. І це робить більш зрозумілою і поведінку української влади, коли в цитованій І. Богословської розмові з А. Клюєвим, той казав, що суспільство спить і не вийде на ніякий спротив, про що сповіщають всі спецслужби [58]. Все це виявилося неправильною оцінкою стану справ в суспільстві. 

Як виявляється, насправді, протестними настроями охоплена велика кількість населення. Маємо ще наступні дані [59]: якщо на вулиці зазвичай виходить від 1,5 до 4,5% незадоволених, то середньою цифрою незадоволених стає 30 мільйонів людей. 

Соціосистеми можуть трансформуватися тільки під час революцій, оскільки революції несуть з собою шокові події, які здатні трансформувати свідомість. Прикладом цього може бути і шокова терапія, яку уводили, бо, як казав лауреат Нобелівської премії М. Фрідман, соціосистема як маятник завжди повертається у висхідний стан, саме тому потрібні шоки (цит. за [60]). У С. Переслєгіна є результати стратегічних ігор, правда, стосовно Росії, за якими країна весь час відновлюється на старі рейки [61]. Це знову той же маятник, правда, різко підсилений власними історичними умовами. 

Українські політичні комунікації в ЗМІ примушують партії та їх лідерів повертатися до проблем не лише високої політики, а й життя і побуту людей, до яких політичні лідери не дуже люблять звертатися. Їх політичний продукт готується до рівня парламентських баталій, але цей рівень цікавий не всім. Політична гра виштовхує партії на боротьбу за завищені абстрактно об'єкти, які досить часто стають нецікавими для населення. Це як боротьба проти ядерної зброї в радянські часи, яка була в центрі уваги всіх радянських людей, але зовсім не відповідала проблемам їх реального, а не політичного життя. 

Література

1. Lees-Marshment L. The political marketing revolution. - Manchester - New York, 2004

2. "Кореспондент" побував у заміському будинку Арсенія Яценюка // yatsenyuk.org.ua/ua/news/open/100

3. Провластным чиновникам раздают "темники" с указаниями по Майдану // gazeta.ua/ru/articles/politics/_provlastnym-chinovniki-razdayut-temniki-s-ukazaniyami-po-majdanu-skrinshot/530603#photo-1

4. Почепцов Г. Маніпулятивний потенціал телевізійних політичних ток-шоу // osvita.mediasapiens.ua/material/2124

5. Недопитанський М.І. Телевізійне ток-шоу: секрети популярності та виробництва // journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=1363

6. Біланчук С.М. Інтенсифікаційні компоненти телевізійного ток-шоу // Держава та регіони. Соціальні комунікації. - 2012. - № 3

7. Коломойский запретил Зеленскому сказочного Гепу // www.kryvda.com/2013/11/01/3053/#.UqV4175KdCY

8. Как считать людей толпе // www.vokrugsveta.ru/img/cmn/2012/04/26/006.jpg

9. Міліція вирахувала, що на майдані мільйон не розміститься // www.pravda.com.ua/news/2013/12/8/7005493/

10. "СРОЧНО! Чупакабра, посланная российским спецназом, утащила митингующего". Медиа-вирусы Майдана // www.kryvda.com/2013/12/04/4015/#.UqV5W75KdCY

11. Политолог Небоженко: Если удастся сломить Майдан, то ни о каком ЕС и демократии речь идти не будет // www.unian.net/news/609273-politolog-nebojenko-esli-udastsya-slomit-maydan-to-ni-o-kakom-es-i-demokratii-rech-idti-ne-budet.html

12. Пресс-конференция по итогам российско-армянских переговоров // www.kremlin.ru/transcripts/19741

13. Канал Росія-1 далі фальсифікує: кривавий розгін був після провокації на Банковій // www.pravda.com.ua/news/2013/12/9/7005516/

14. Российское ТВ упорно вещает о "кровавом Майдане" // rus.newsru.ua/ukraine/09dec2013/uporno.html

15. Тепер Кисельов брехатиме про Україну на посаді директора інформагентства // www.pravda.com.ua/news/2013/12/9/7005525/

16. Биография гендиректора агентства "Россия сегодня" // www.vedomosti.ru/politics/news/19843371/putin-likvidiroval-ria-novosti?full#cut

17. Главный российский телеканал поведал, как "евроукраинцы избивают милиционеров" // rus.newsru.ua/ukraine/02dec2013/evrotb.html

18. Мирошниченко А. На закрытие РИА Новости: от новых медиа к старой пропаганде // www.colta.ru/articles/media/1458

19. Морозов А. Новый Коминтерн // www.colta.ru/articles/media/1466

20. Царев просит запретить СБУ въезд ряду иностранцев за помощь Майдану // www.unian.net/news/610395-tsarev-prosit-sbu-zapretit-vyezd-ryadu-inostratsev-za-pomosch-maydanu.html

21. Лидерам оппозиции предлагалось взять власть во время вече // www.rupor.info/news-politika/2013/12/09/lideram-oppozicii-predlagalos-vzyat-vlast-vo-vremy/

22. Преступление Царева, или парня пора сажать по ст. 111 Криминального кодекса // k-z.com.ua/pravovoi-aktsent/28754-prestuplenie-tsareva-ili-parnya-pora-sazhat-po-st-111-kriminalnogo-kodeksa?fb_action_ids=10201859880072107&fb_action_types=og.likes&fb_source=other_multiline&action_object_map=[538046139623285]&action_type_map=[

23. Царев О. Участники информационной войны против Украины // tsarov.com.ua/novosti/o-inostrannyix-agentax-v-ukraine/uchastniki-informaczionnoj-vojnyi-protiv-ukrainyi.html

24. Царев О. Соединенные Штаты организовывают революцию на Украине // tsarov.com.ua/novosti/o-inostrannyix-agentax-v-ukraine/soedinennyie-shtatyi-organizovyivayut-revolyucziyu-v-ukraine.html

25. Царев О. Да здравствует революция олигархов. Интервью // lenta.ru/articles/2013/12/09/tsarev/

26. Yatseniuk decided to change his image // kyivweekly.com.ua/accent/vlast/2012/02/02/113355.html

27. Марко Івкович // infostok.org/person/212-marko-vkovich-marko-ivkovic

28. Сербский революционер Марко Ивкович готовит на Украине новый майдан? // www.alternatio.org/articles/item/2109-%D1%81%D0%B5%D1%80%D0%B1%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9-%D1%80%D0%B5%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D1%8E%D1%86%D0%B8%D0%BE%D0%BD%D0%B5%D1%80-%D0%BC%D0%B0%D1%80%D0%BA%D0%BE-%D0%B8%D0%B2%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87-%D0%B3%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%82-%D0%BD%D0%B0-%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D0%B8%D0%BD%D0%B5-%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D1%8B%D0%B9-%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%B4%D0%B0%D0%BD

29. В Киев срочно прибыл сербский специалист по переворотам Марко Ивкович // maxpark.com/community/129/content/2356732

30. Alec Ross (innovator) // en.wikipedia.org/wiki/Alec_Ross_%28innovator%29

31. Ross A. How connective tech boosts political change // edition.cnn.com/2012/06/20/opinion/opinion-alec-ross-tech-politics

32. Barbera P. a.o. How Ukrainian protesters are using Twitter and Facebook // www.washingtonpost.com/blogs/monkey-cage/wp/2013/12/04/strategic-use-of-facebook-and-twitter-in-ukrainian-protests/

33. Как заработать на революции? Урок N 1 // crime.in.ua/statti/20131207/zarabotat-revoluzii

34. Во Львове фирмі "регионалов" бойкотируют наклейками // rus.newsru.ua/ukraine/09dec2013/boykot.html

35. В поддержку Украины центральное здание Варшавы осветили сине-желтым цветом // rus.newsru.ua/world/05dec2013/varsha.html

36. На знак солідарності у світі синьо-жовтим засвітилися найвідоміші споруди // tvi.ua/new/2013/12/09/na_znak_solidarnosti_u_sviti_syno_zhovtym_zasvitylysya_nayvidomishi_sporudy_foto

37. Одеситки присвятили еротичний календар Евромайдану // tabloid.pravda.com.ua/photos/52a83287daa9d/

38. Вышел мультик о "Евромайдане": гуцул призыает украинцев верить и отправить правительство в отставку // ru.tsn.ua/tsikavinki/vyshel-multik-o-evromaydane-gucul-prizyvaet-ukraincev-verit-i-otpravit-vlast-v-otstavku-338045.html

39. Булгак П. Кібервійна і та Євромадан: репетициія 2015 // proit.com.ua/digest/internet/2013/11/28/103845.html

40. "Яндекс" составил список поисковых запросов украинцев за год // proit.com.ua/news/internet/2013/12/09/101538.html

41. Через заклик опозиції стоїть лише 5% #Євромайдан - соціологи // maidanua.org/2013/12/cherez-zaklyk-opozytsiji-stojit-lyshe-5-evromajdan-sotsiolohy/?utm_campaign=twitter&utm_medium=twitter&utm_source=twitter

42. Економіка Євромайдану. Інфографіка // www.epravda.com.ua/publications/2013/12/10/407663/

43. Копатько Е. 45% украинцев не поддерживают евромайдан. Интервью // izvestia.ru/news/562425

44. Евромайдан на 57% увеличил продажи билетов на линии Москва - Киев // news.finance.ua/ru/~/1/2013/12/12/314831

45. Киреева И. Бойцы "Беркута" о происходящем в Киеве: "Народ наш жаль" // www.aif.ru/euromaidan/report/1061368

46. Командир "Беркута" рассказал о зачистке майдана // vesti.ua/kiev/29281-komandir-berkuta-prikaz-zachiwat-majdan-nam-nikto-ne-daval

47. Сундиев И. Азербайджанский погром в Бирюлево начали 15 наемных бойцов. Интервью // politikus.ru/articles/7985-azerbaydzhanskiy-pogrom-v-biryulevo-nachali-15-naemnyh-boycov.html

48. Сундиев И. Управляемый хаос // www.svom.info/entry/262-upravlyaemyj-haos/

49. Сундиев И. Экстрим и экстремизм в современной России // www.dynacon.ru/content/articles/375/

50. Сундиев И. Толпа - как оружие массового поражения // www.dentv.ru/content/view/tolpa-kak-oruzhie-massovogo-porazheniya/

51. Оппозиционеров пустили у Шустеру благодаря звонку Левочкина // kontrakty.ua/article/70528

52. Войны олигаров - 2. Медиа-пространство Евромайдана // alexandr-rogers.livejournal.com/133919.html

53. Какие СМИ не искажают майдан // mmr.ua/news/id/kakie-smi-ne-iskazhajut-jevromajdan-obnovleno-37328/#none

54. Монтян Т. В следующий раз олигархи могут подготовиться лучше // polemika.com.ua/article-133445.html

55. В правительстве глупы: майдан разогнали в американский прайм // hrabro.com/51127

56. Atasoy O. Twitter makes crowds less predictable // www.scientificamerican.com/article.cfm?id=twitter-makes-crowds-less-predictable

57. Salganik M.J. a.o. Experimental study of inequality and unpredictability in an artificial cultural market // www.filosofitis.com.ar/archivos/experimentalmarket.pdf

58. Богословская И. Интервью // www.echo.msk.ru/programs/beseda/1211877-echo/

59. Ученые считают силовые сценарии самоубийственными для Украины // zn.ua/UKRAINE/uchenye-schitayut-silovye-scenarii-samoubiystvennymi-dlya-ukrainy-134819_.html?fb_action_ids=717032721641198&fb_action_types=og.likes&fb_source=other_multiline&action_object_map=[664957753525955]&action_type_map=[%22og.likes%22]&action_ref_map=[]

60. Klein N. The shock doctrine. - New York, 2007

61. Переслегин С. ГКЧП: история без альтернативы // future-designing.org/statyi/gkchpistoriyabezalteranativi0.html

[1] Дослідження проводилося Київським міжнародним інститутом соціології з 6 по 27 вересня 2013 року на замовлення проекту "Демократія участі в Україні: оцінка стану і перспективи розвитку", що реалізується Українським незалежним центром політичних досліджень. Польовий етап тривав з 13 по 25 вересня 2013 року. Опитування проводилося в 110 населених пунктах (PSU) у всіх областях України та в автономній республіці Крим. В результаті польового етапу було зібрано 2044 анкети.