В Iспанію — по гроші та... доброзичливість

На заробітках у цій країні сьогодні перебуває 103 тисячі українців

Ігор ВИННИЧЕНКО, Інститут досліджень діаспори
№144, 11 серпня 2005 http://www.day.kiev.ua

Про вимушену «любов» наших співвітчизників до подорожей, метою яких є «заякорення» в певній країні коротко- або ж довгостроково, написано і сказано чимало. Одним із «векторів» трудового «паломництва» українців стала в останнє десятиліття найбільша країна Піренейського півострова.

Міграції до Іспанії сприяло багато факторів. У першу чергу — ліберальне іспанське законодавство, яке дозволяло іноземцям отримати роботу без оформлення офіційних документів. А ще — наявність потреб у заповненні робочих місць у сільському господарстві та у сфері будівництва, високі, порівняно з Україною, заробітки. А також можливість отримання дозволу на працю та проживання в результаті періодичних легалізацій іноземців і спрощене оформлення запрошення на приїзд до Іспанії далеким родичам і знайомим в Україні.

Велику роль зіграв і близький до українського менталітет іспанців, відсутність ксенофобії, їхня гостинність, доброзичливість і поважливе ставлення до вихідців із колишнього СРСР. Отже, сьогодні, за даними українського посольства в Іспанії, аналіз результатів опитувань і статистики в місцевих українських асоціаціях дозволив отримати такі характеристики наших співвітчизників-заробітчан. Переважають серед них жінки (65%). Картина, яка щодо віку прекрасної половини така: понад 45 років — 5%, від 35 до 45 років — 60%, від 20 до 35 років — 30%, до 20 років — 5%. А щодо сильної статі, то різниця тут невелика: понад 45 років — 5%, від 30 до 45 років — 70%, від 18 до 30 років — 25%. Найменше серед українців осіб із вищою освітою — всього 10%, з середньою спеціальною — вдвічі більше, а решта — з середньою. Цікаво, що більшість українських заробітчан в Іспанії зв’язані вузами Гіменея (60%).

Найбільше (70%) заробітчан «дають» західні області (Львівська, Тернопільська, Івано-Франківська, Хмельницька, Рівненська, Волинська). Щоправда, з України до Іспанії їдуть не лише українці (75%), а й росіяни (15%), вірмени (3%), татари (2%), євреї (1%) та представники інших національностей (4%).

Сьогодні в найбільшій країні Піренейського півострова створені та функціонують десять українських громадських організацій, які об’єднують близько 11 тисяч наших співвітчизників. Серед них: федерація «Україна» (м. Валенсія), Асоціація українських робітників та професіоналів в Іспанії «Україна» (м. Уельва), Асоціація «Співвітчизники» (м. Овіедо), Асоціація «Краяни» тощо. Як правило, українські асоціації в Іспанії разом із статусом громадської організації отримують також право на господарську діяльність (у відповідності до власних статутів). Наприклад, федерація «Україна» сприяє створенню та об’єднанню українських асоціацій в Іспанії, соціальній інтеграції й адаптації українців, надає їм юридичну та консультаційну допомогу, сприяє лікуванню, оздоровленню та навчанню в Іспанії українських дітей. Більшість названих Асоціацій провадять свою діяльність за рахунок членських внесків, доходів від власної господарської діяльності, приймають спонсорську та благодійну допомогу від фізичних та юридичних осіб, громадських організацій тощо.

Згідно з інформацією іспанської сторони, в Іспанії перебувають близько 103 тисячі українців, із них на консульському обліку Посольства України в Іспанії та Генерального консульства України в Іспанії станом на жовтень 2004 року перебувало близько п’яти тисяч громадян України. Отже, переважна більшість наших співгромадян фактично є нелегалами. Саме ця ситуація, а також неспроможність фінансувати своїм коштом власну діяльність перешкоджали, на думку посольства, започаткуванню культурних центрів, ЗМІ, телевізійних та радіо програм, які могли б діяти згідно з іспанським законодавством.

Протягом останніх років значно збільшилася кількість українців, які прибули до Іспанії в пошуках роботи. Українські громадяни, які перебувають в Іспанії нелегально, знаходяться головним чином на півдні країни, де працюють у сільському господарстві (провінції Уельва, Альмерія, Малага, Аліканте) та в околицях міст Мадрид і Барселона. А взагалі, за даними українського посольства в Іспанії «географія» наших співвітчизників у цій країні така: центральна частина (місто та провінція Мадрид) — 20% (20 тис. чол.), східні провінції (Каталонія, Валенсія, Мурсія) — 35% (35 тис. чол.), південні провінції (Андалусія, Кастілья-ла-Манча) — 25% (25 тис. чол.), західні провінції (Екстремадура, Кастілья-Леон) — 10% (10 тис. чол.), північні провінції (Галісія, Астуріас, Кантабрія, Наварра, Країна Басків, Арагон) — 8% (8 тис. чол.), Канарські, Балеарські острови — 2% (близько 2 тис. чол.). Максимальне скупчення українців спостерігається в таких містах і їхніх околицях: Мадрид, Барселона, Валенсія, Альбасете, Аліканте, Торев’єха, Мурсія, Малага, Марбелья, Уельва, Севілья, Хіхон.

Формування української діаспори в Іспанії фактично розпочалось після Другої світової війни, коли у важкі повоєнні роки перша нечисленна група українців-студентів прибула до Мадрида в пошуках кращої долі. Саме тоді утворилося перше українське товариство «Обнова» (релігійно-конфесійного спрямування). У період застою еміграція в Іспанію мала здебільшого політичний характер і була нечисленною. На початку 90-х років, після розпаду СРСР, виникла нова хвиля міграції на захід, і до Іспанії також, яка набувала вже економічних ознак. Остання, так звана четверта хвиля еміграції припадає приблизно на середину 90-х років і обумовлюється чіткими економічними причинами — втратою робочих місць, доходів населення, особливо в сільській місцевості, комерціалізацією відносин тощо.

Громадяни України, які перебувають в Іспанії легально та нелегально, працевлаштовані (згідно з даними українського посольства) на 80%. Решта наших співвітчизників займаються пошуками роботи, живуть на випадкові заробітки чи за кошти благодійних організацій.

На сучасному ринку праці розподіл українських заробітчан такий: у сільському господарстві та на виробництві (збір цитрусових, винограду, овочів, фруктів, оливкових культур, їхня переробка, промислове виробництво) — 45%, у сфері будівництва (будинки, дороги, тощо) — 30%, на роботі в іспанських сім’ях як прислуга, по догляду за хворими та старими людьми — 15%, у сфері обслуговування (готелі, кафе, ресторани, танцювальні клуби, ремонт квартир, авто, побутової техніки, сторожування) — 10%. Незначна частина українських жінок (приблизно 1-1,5%) не працюють — вони знаходяться на утриманні іспанців, із якими перебувають у шлюбі.

Середній заробіток українця, який працює в Іспанії, становить 700 євро на місяць. Найнижчі заробітки зафіксовано на роботі в іспанських сім’ях — 250—300 євро, максимальні (до 1200 євро) на так званих «пікових» сезонних сільськогосподарських роботах або у сфері обслуговування (на будівництві) — за наявності досвіду, легальних документів та належного володіння мовою.

Отже, очевидно: повернення до рідних домівок українських громадян залежить, не в останню чергу, від дій нової влади, яка проголосила створення кількох мільйонів робочих місць. А ще — суттєве покращення якості життя українців.

ДОВІДКА «Дня»

За даними уповноваженого ВР з прав людини, сьогодні за кордоном перебуває 5 мільйонів українських трудових мігрантів — тобто кожен п’ятий економічно активний громадянин нашої країни. Найбільша кількість облікованих українців (понад 60%) припадає на три країни: Німеччина, Ізраїль та США. Водночас у Росії, Польщі, Чехії, Італії, Португалії, Іспанії та Туреччині (найпопулярніші країни для трудових мігрантів) на консульському обліку перебуває лише 14% загальної кількості українців, що перебувають на обліку в 69 країнах світу.