Новий формат

№216 23.11.2002 «День»

Віктор ЗАМ’ЯТІН, «День»

За результатами засідання Комісії НАТО—Україна вчора ухвалено два документи: План дій НАТО—Україна і цільовий двосторонній план дій на 2003 рік. Міністр закордонних справ України Анатолій Зленко, який очолював делегацію України на засіданні, заявив, що перед Україною відкриваються чудові перспективи. «Ми відкриваємо новий формат відносин, мета якого — членство в НАТО», сказав міністр Зленко.

Президент України Леонід Кучма у своєму виступі на засіданні Ради Євроатлантичного партнерства заявив, що Україна вітає запрошення нових членів у НАТО. Він привітав Болгарію, Естонію, Латвію, Литву, Румунію, Словаччину і Словенію з запрошенням почати переговори про приєднання до НАТО, підкресливши, що Україна «також сприяла наближенню цього довгоочікуваного для цих країн дня» — утвердженням своєї незалежності, своїм багатоплановим внеском у зміцнення євроатлантичної безпеки, принциповою підтримкою процесу розширення НАТО, послідовним курсом на євроатлантичну інтеграцію. За словами Президента, Україна розуміє, що у неї попереду «довгий шлях до своєї Праги», однак вона твердо налаштована йти цим шляхом. «Ми будемо послідовними у продовженні ринкових перетворень, зміцненні демократичних принципів влади і суспільства, забезпеченні європейських стандартів у сфері прав людини», — сказав Леонід Кучма у своєму виступі. Він відзначив також, що Празький саміт є першим, коли держави — члени НАТО і країни-партнери зустрічаються на вищому рівні «з другого боку колишньої залізної завіси». Це, за словами Кучми, «накладає на нас особливу відповідальність — не дозволити поновленню нових розділових ліній на європейському континенті».

Отже, початок дороги «до своєї Праги» покладено. Складнощі цього початку відомі: напередодні саміту в Празі Північноатлантична Рада прийняла рішення про проведення засідання Комісії НАТО—Україна на рівні міністрів закордонних справ. Різними каналами, різними заявами представники Заходу попереджали про небажаність візиту до Праги Президента Леоніда Кучми. Прогнозувався й бойкот засідання в разі, коли він приїде. Причиною виступили підозри Сполучених Штатів у тому, що українське керівництво могло дозволити продаж до Іраку радарних систем «Кольчуга».

Рада національної безпеки і оборони України на терміновому засіданні тиждень тому ухвалила, що на засіданні Ради Євроатлантичного партнерства Україну представлятиме Президент Кучма, на засіданні Комісії НАТО—Україна — міністр Зленко. «Це був оптимальний варіант», сказав «Дню» в iнтерв’ю за телефоном учасник засідання Комісії секретар РНБОУ Євген Марчук. За його словами, «добре, що Україна сама себе не ізолювала», але при цьому «не повинно бути надмірних радощів, оскільки є проблема, з якою потрібно дуже серйозно працювати». За словами Марчука, заходи за участю української делегації пройшли «дипломатично коректно, не було капканів, демаршів, мізансцен...».

Під час саміту Президент Кучма зустрівся з прем’єр-міністром Італії Берлусконі, президентом Словаччини Рудольфом Шустером, президентом Польщі Александром Квасневським (було відомо, що Квасневський напередодні саміту говорив Кучмі, що готовий бути навіть єдиним, з ким зустрінеться Президент України), Генеральним секретарем НАТО Джорджем Робертсоном, Генеральним Секретарем Ради ЄС Хав’єром Соланою, президентами Казахстану, Молдови, Узбекистану, Грузії, Литви, Таджикистану, міністрами закордонних справ Росії, Італії та Австрії, а також Збігнєвом Бжезінським. Про ситуацію з Пауеллом (держсекретар США був лише на початку засідання комісії Україна— НАТО) міністр Зленко, за його словами, був попереджений — «це природна причина, коли президент від’їжджає, а держсекретар його супроводжує, то не буде ж президент чекати на нього». Президент Буш поспішав до Петербурга на зустріч із Путіним, причому, як повідомили агентства, він вилетів разом iз російським міністром закордонних справ Івановим.

Іншим нюансом була зміна схеми розсадки президентів і прем’єр-міністрів за столом під час засідання Ради Євроатлантичного співробітництва — голів держав і урядів розмістили відповідно до назв держав французькою мовою. В результаті Президент Кучма сусідив iз Хав’єром Соланою, а президент Буш — з лідерами Естонії та Македонії. Але це все деталі — дипломатичні нюанси швидко забудуться. Від України ж перш за все вимагатиметься виконання документів, ухвалених у Празі. Ухвалених одноголосно — як сказав «Дню» Євген Марчук, практично всі міністри, що виступали на засіданні Комісії, висловлювали підтримку документу, підтримку прагнення України до євроатлантичної інтеграції, але водночас наголошували на тому, що тепер перед Україною стоїть масштабне домашнє завдання. Найбільшу підтримку Україні, як стало відомо, висловили представники Польщі, Греції, Туреччини.

«Кольчужна» тематика, за словами секретаря СНБОУ, звучала у виступах як проблема, яка існує і яку потрібно прояснити, але спеціально на ній ніхто не зосереджувався. Звинувачення, висунуті Сполученими Штатами, міністр Зленко, як повідомив Інтерфакс-Україна, назвав «необгрунтованими, надуманими». «Ми, — за його словами, — хочемо довести, що вони є саме такими. Нам немає чого доводити. Не було, немає й не могло бути. Нехай доводять ті, хто звинувачує Україну».

Звертає на себе увагу практично повна відсутність негативних коментарів з боку російського керівництва з приводу нового масштабного розширення НАТО, а також заявлених у Празі планів України і Грузії приєднатися до Альянсу в майбутньому. Іще недавно Москва говорила про різко негативне ставлення до чергового розширення НАТО, тепер же аналітики вказують, що риторика змінилася прагматичною співпрацею. Міністр закордонних справ Росії Іванов наголошував учора в Празі на тому, що ця співпраця повинна бути співпрацею рівних.

Сьогодні Альянс говорить, що, можливо, наступними запрошеними до членства в НАТО будуть Хорватія, Македонія і Албанія. Ряд аналітиків не виключає, що в цьому ряду може бути й Україна, якщо вона спроможеться виконати взяті на себе амбітні зобов’язання. Генеральний секретар НАТО лорд Робертсон заявляв у Празі, що нинішнє розширення Альянсу не є останнім.

Отже, перспективи євроатлантичної інтеграції України залежатимуть від самої України, як би банально це не звучало. До документів, ухвалених у Празі, навряд чи потрібно ставитися інакше як лише до першого кроку, після якого і стане зрозумілим, наскільки декларації, на які не скупиться Київ, стають реальністю, наскільки далеко в цій реальності Україна і НАТО готові йти назустріч одна одній. Про перспективи інтенсифікованого діалогу, за словами міністра Зленка, йтиметься на наступному засіданні. Про перспективи приєднання України до Membership Action Plan — по мірі виконання Україною зобов’язань. Тим більше, що НАТО, що ухвалює в нових умовах нову військову стратегію, яка налічуватиме за півтора року 26 країн-членів, що більше не є інструментом «холодної війни», матиме саме ті стандарти, досягнення яких необхідне Україні для її елементарного розвитку як європейської країни. І тим більше, що Україна все ще має потенціал, який би дозволив їй бути більше вкладником до загальної безпеки, ніж отримувачем.

АКТУАЛЬНИЙ КОМЕНТАР
Євген МАРЧУК , секретар Ради національної безпеки та оборони

— Ми підтвердили нашу відданість євроатлантичній інтеграції. І результат, досягнутий у Празі — хороший з погляду наших перспектив. Процес не зупиняється, йому надано дуже серйозних імпульсів — незважаючи ні на які труднощі, на наші непорозуміння із Сполученими Штатами, на нашу внутрішньополітичну ситуацію. Схвалення Плану дій Україна—НАТО, плану дій на 2003 рік — це найважливіший момент. План дій — це по суті довгострокова програма, яка містить у собі досягнення європейських стандартів, причому не тільки в оборонній сфері, але і в сфері економіки, науки, боротьби з тероризмом, містить напрямки співпраці в подоланні надзвичайних ситуацій, по управлінню кризовими ситуаціями природного і техногенного характеру. Обов’язковими є проведення політичних, економічних, оборонних реформ, дотримання прав людини, свободи преси, свободи слова. У цьому документі визначено робочі механізми співпраці, зустрічі на рівні президентів, відзначено, що чотири рази на рік мають відбуватися засідання Комісії Україна—НАТО та робочі засідання на рівні міністрів закордонних справ, міністрів оборони, начальників Генеральних штабів.

Загалом План дій містить широкий комплекс питань, у ньому присутні всі розділи і цілі, які передбачені планом дій з набуття членства (Membership Action Plan). Можна сказати, що де-юре цей документ схвалено як план дій НАТО—Україна, але де-факто — вже як План дій з набуття членства. І цим самим, по суті, запускається інтенсифікований діалог між Україною і НАТО.

З нашої сторони, передусім, на 80—85 відсотків — це важка домашня робота. Міністри закордонних справ країн НАТО звертали на це увагу. Всі вони позитивно його оцінили, але всі підкреслили, що він передбачає великий обсяг домашньої роботи. Але ми й самі це прекрасно розуміємо.

Цей план тепер треба буде, очевидно, ввести в дію указом Президента, або іншим шляхом. Він має стати нашою внутрішньою програмою, свідченням нашої недекларативності.