Тарас Возняк
Про червоний прапор або нехитра гра "бім-бом"...

Кожної весни, ближче до 9 травня, в Україну неодмінно вкидується чергова доза провокацій. Вкидують всі, кому не ліньки. А оскільки принципова схема цих провокацій є приблизно однаковою, то наші ліниві провокатори просто запозичують ідеї у сусідів.

А на сьогодні, звичайно ж, це наші "старші братки". У них досвід просто багатющий. Коли Владімір Путін прийшов до влади він "для сосредоточения страны" сконструював специфічну двоголову ідеологію, поєднавши і царську, і комуністичну парадигму - царські прапор та орел, зате гімн та КГБ-ФСБ - совєтські.

Звісно, що цей ідеологічний покруч не має нічого спільного з логікою. Але дозволяє сакралізувати клептоманську владу російського олігархату. Дуже істотним елементом такого антинародного режиму є узурпація права бути спадкоємцями Перемоги у Другій світовій війні у Європі. Ну звісно, в окопах гинули лише бійці невидимого фронту, прямими спадкоємцями яких і є режим в Росії. А також власники паспортів Російської Федерації. Нещодавно виявилося, що вони є єдиними спадкоємцями - принаймні так, вже зовсім пустившись берега, нещодавно висловився сам Путін.

Одним із елементів такого ідеологічного прикриття для влади в сусідній країні і є створення міфологеми "Знамени Победы" - комуністичного червоного прапора, який більшовики зробили прапором совєтської імперії. Ці знамена вітер рвав і над ГУЛАГом, і над арміями зеків, яких гнали в бій без зброї, і над хлопцями з Лівобережжя та Правобережжя, а також Галичини, яких необстріляними, як гарматне м'ясо, кидали у різні "котли". Щоправда і над переконаними чи задурманеними - теж правда.

На цьому прапорі стільки крові, що аж сочиться. Він став знаменням жаху і нелюдського відношення до солдатів. Якщо Вермахт втратив 4 мільйони солдат, то військові втрати Червоної армії склали аж 26,4 мільйонів солдат! Ось так воювали "отцы-командиры" - трупами закидували! Під червоним прапором! Прапором кровавих сліз. Тому й було замінено його у 1991 році на російський триколор та українське синьо-жовте знамено, щоб кривава комуністична бійня не повторювалася - ні через гітлерівсько-сталінські зговори, ні через некомпетентність червоних командирів.

Та повернімось до сьогодення - маючи неабиякі геополітичні плани у "близком зарубежье", тобто у країнах, що колись входили до СССР, - російські політики та політтехнологи, що працюють у цих країнах, почали накидувати цю почварну самодержавно-кагебістську дурню й іншим країнам. Тим більше, що за останні десять років вони натворили там чимало п'ятих колон, які не без радості прийняли таку ідеологічну суміш.

Тому й готуються в Україні марші колон під червоним "Знаменем Победы" та московськими попами з хрестами і хоругвами. Сюрреалізм якийсь - хто-хто, а комуністи вирубали тих самих попів без ліку! Хоча, які священники з підвербованих ще КГБ "служителей культа"?

Ту саму технологію цього року пробують застосувати в Україні і місцеві політичні "разводилы". З "покращенням життя вже вчора" не вийшло - найтупіший зрозумів, що "щось не теє". Тому увагу суспільства потрібно відвернути. Безкінечні танці бенкердорфа з арфушем та лохотрони шустерів-кисельових вже нікого не вражають. Потрібне щось нове, щоб відволікти увагу клієнта (тобто народу) від спритних рук шулерів, які, попри вже повальне зубожіння, встигають прикуповувати найбагатші апартаменти десь у Лондоні чи Парижі. Головне, щоб за руками не встигали дивитися:

А питання лавиноподібного зубожіння під проводом всіх цих борців та професіоналів - дурниця. Проблема єдності країни, яку вони роздирають - дурниця. Жирування професіональних захисників народу на тілі того ж народу - дурниця.

І саме тому розробляється нехитра схема - гра у бім-бом. Бім та Бом - це два джокери, по-народному - клоуни з одного рукава, рукава Великого Шулера - здогадайтесь кого.

Одним Бімом є така собі грізна одеська партія "Русское Единство", яка за кілька місяців до 9 травня анонсує свою переможну ходу вулицями "вражеского бандеровского Львова" - просто таки "поверженного нацистского Берлина".

Другим Бомом є грізне Всеукраїнське об'єднання "Свобода", яке дає гідну відсіч підступам ворогів нації - очевидно відстоює "обложений Львів". Устами пануючої в обласній раді фракції, ВО "Свобода" забороняє використовувати червоний прапор.

Все це повторюється в інших радах - і гра запущена. Знову ми займаємося чим завгодно, тільки не справді істотними справами. Б'юсь об заклад, що наступним "розводіловом" буде ламання списів довкола Великого герба України - бо ж саме це сьогодні є найголовнішим:

Вся ця веремія "врагів з супостатами" супроводжується спектакулярними поданнями у найоб'єктивніші в світі українські суди, які відміняють рішення бунтівних обласних рад. Окреме соло відведене прокуратурам.

А крім того, Партія регіонів по-панськи про всяк випадок підвішує це питання - вносить у порядок денний Верховної Ради, але не вирішує остаточно - президент тягне кота за хвіст. І весь народ губиться у здогадах, що ж буде - нестимуть червоне комуністичне знамено по Хрещатику знову - підморгуючи та евфемічно називаючи його "Знаменем Победы" чи ні? "Вот в чем вопрос - быть или не быть!" Просто Шекспір якийсь.

Все це були б чергові мерзенні політичні трюки, якби за ними не стояли дійсно мільйони жертв тієї м'ясорубки, яка й закінчилася не то 8, не то 9 травня. А для вояків УПА ще на кілька літ пізніше. А також старі люди, що доживають віка. З усіх армій - і Червоної, і Повстанської. І гидко дивитися, як мордаті мужлани використовуватимуть їх, вкотре прикриватимуться ними тільки для того, щоб і далі грати у свої наперстки та жирувати на тілі України.

На початок