повернутися Ї: наша позиція

   www.ji-magazine.lviv.ua
 

Звернення до українського народу, української влади та міжнародного співтовариства

1. Російські війська так само як нацистські свого часу без оголошення війни напали на Україну. Наші території захоплені російськими військовими частинами, і там встановлюється під дулами автоматів окупаційна влада. Жодних ілюзій щодо цього не повинно бути: злочинний режим Путіна кидає виклик міжнародному правопорядку, згідно з яким жив світ після II світової війни – недоторканість національних кордонів, вирішення будь-яких міждержавних проблем на підставі міжнародного права.

 

2. Україна в небезпеці – ці слова повинен почути кожен громадянин України. Сьогодні на коліна ставлять два мільйони наших співвітчизників з Криму, завтра може прийти черга наступних.  Серед цих двох мільйонів і сотні тисяч кримських татар, вже раз репресованих російсько-радянською імперією, інші мирні жителі українського Криму. Якщо частина з них добровільно хоче, то може жити в Росії – російські паспорти їм вільно видають в Україні. В Сибір їх вже запрошують. Всім іншим держава Україна повинна забезпечити мирне нормальне життя не під дулами автоматів.

 

3. В цій ситуації керівництво країни, як на нашу думку, повинно негайно мобілізувати всі збройні сили країни на захист свого народу. Впродовж мінімального часу українська армія повинна стати максимально чисельною та озброєною. Всі люди в формі – військові, спец підрозділи, внутрішні війська повинні бути підпорядковані військовому командуванню. Всі бойові дивізії і полки з усіх західних кордонів повинні бути перекинуті на схід. Весь потенціал збройних сил – літаки, танки, ракети повинні бути на озброєнні в українських військових., бо небезпека їх захоплення російськими вояками існує. Загарбник повинен знати, що сила є не тільки в нього, а й у народу України.

 

4. До керівництва воєнними підрозділами повинні бути залучені всі професіонали, яких демобілізували та звільнили з армії попередні влади. Штаб національної оборони повинні очолити найкращі фахівці. Повинні бути залученими до нього і консультанти з НАТО та інших структур міжнародної безпеки.

 

5. Україна вимагає дипломатичної, економічної, військової допомоги від усіх міжнародних організацій, які в світі відповідають за безпеку, у яких є забовязання перед нашою країною. Це, насамперед, гаранти нашої незалежності та безпеки, згідно з будапештськими угодами – Сполучені Штати Америки, Великобританія, Ірландія, а також НАТО як одна з найвпливовіших структур безпеки світу.

 

6. Світове співтовариство засуджує військові дії Росії, залучивши всі можливі важелі тиску: дипломатичні, економічні, політичні. Сьогодні Росія ввела війська в Україну, на черзі – країни Балтії, Польщі, інших країн.

Міжнародні сили безпеки повинні взяти під свій контроль об’єкти українського виробництва, транспортування тощо, які забезпечують економіки Європи: атомні електростанції, трубопроводи нафти і газу тощо. Ми не знаємо до яких чергових провокацій готові вдатися кремлівські військові, щоб дестабілізувати ситуацію в Україні.

 

7. Тільки поєднавши духовну та військову силу України із солідарністю цивілізованого світу можна зупинити кремлівських агресорів – будівничих Третьої світової війни.

 

8. Спираючись на досвід Майдану, може бути задіяний величезний потенціал громадянського суспільства: самооборона, ресурси, зокрема, фінансові, від громадян, потенціальні медичні структури, участь інтелектуалів, журналістів, священиків у згуртуванні нації та захисті від насильства тощо…

Повинна повстати потужна самооборона країни – як реагувати на виклик від російської окупації.

 

9. Повинні бути щоденні звернення до народу, як «Повідомляє ТАРС» чи прямі промови керівників держави. Люди повинні знати як збирається та комплектується дієздатна українська армія, як забезпечується самоврядування та громадський порядок на місцях.

Країна повинна бути готовою до загальної військової мобілізації в разі необхідності, і такі плани мають бути публічними.

 

10. Необхідно якомога скоріше забезпечити адекватне інформування світу про українські реалії. Потенціал такої інформаційної служби є – маємо блискучих журналістів, перекладачів, досвід роботи. Треба зібрати структуру та задіяти. І не через місяць, а за кілька днів.

 

Певні – переможемо. Тільки треба діяти. Як на Майдані – інакше вже сьогодні не маємо права – світ почув голоси Майдану та оцінив їх.

 

 

Леонід Фінберг – директор Інституту юдаїки

Мирослав Мариновичвіцеректор українського католицького університету

Тарас Возняк – редактор незалежного культурологічного журналу «Ї»





 

Яндекс.Метрика