незалежний
культурологічний часопис «Ї» |
незалежний
культурологічний часопис «Ї» |
Пінзелю - 300, Тарасу Возняку - тільки 50Фоторепортаж з обох ювілеїв Фото Андрія Кирчіва |
|||||||
|
11 травня 2007 Тарасові Возняку – 50Ювілеї бувають різні: парадні та помпезні, щирі та скромні. Ювілей нашого друга Тараса Возняка ми, котрі підписалися нижче, хотіли б зустріти так, як зустрічає нас щоразу сам ювіляр: усміхнено й просто, з дрібкою іронії та чаром нелукавої приязні. Така природність ювілейних привітань чи не найкраще свідчитиме про нашу глибоку пошану до людини, яка не терпить фальші й усією своєю поставою обстоює правдивість особистої та громадянської позиції. Без Тараса неможливо уявити собі Львів – він є візитівкою нашого міста, його повпредом. Після складання офіційних візитів гості з України та з-за кордону прагнуть зустрітися саме з ним, Тарасом Возняком. Те, що він робить для Львова, не можна назвати інакше, як служінням. Немає ліку його добрим ініціативам, які стали окрасою міського культурного та суспільно-політичного ландшафту. У цій активності є щось від невтомності селянина: коли надходить весна, той розуміє, що мусить сіяти... Незалежний культурологічний часопис “Ї” є його славним дитям, народженим у цій любові до міста. Бо це не лише естетично довершені томи часопису, шеренги яких самі по собі зробили б честь найповажнішим часописним редакціям. “Ї” – це ще й інтелектуальне середовище, об’єднане одним прагненням до свободи та пієтетом перед інтелектуальною мужністю. Певна річ, Тарасові Возняку ще не вдалося зробити все, що в його силах. Для прикладу, навіть трирічної каденції його перебування на троні Галицького королівства забракло для того, щоб повернути під свою корону давні волинські землі. Проте в плані життя цього динамічного чоловіка насправді все ще попереду. Він іде шляхом славним і щедрим на розмаїті плоди. І щасливі ті, хто має честь назвати себе його подорожнім. Отже, прийми від нас, Друже-Тарасе, щирі ювілейні побажання. Хай благословить Господь Твою родину й добрі Твої починання! Адже тому, хто вміє служити іншим, вдячно служать самі Небеса. Борис Ґудзяк, Марія Зубрицька, Мирослав Маринович, Михайло Комарницький, Ірина Магдиш, Зеновій Мазурик, Наталя Хобзей, Павло Хобзей, Ірина Подоляк, Левко Захарчишин, Михайло Москаль, Олесь Пограничний, Віктор Москалюк, Михайло Демцю, Володимир Єшкілєв, Євген Равський, Маркіян Іващишин, Олесь Старовойт, Олег Кузан, Богдан Панкевич. 11.05.2007 «Тарас Возняк – genius loci для Львова», - політичний філософ Андрій Окара (Москва)«Кожне місто має свого генія. Такими у різні часи були Котляревський для Полтави чи Тургенєв для Орловської області. Для Львова у плані інтелектуальної аури міста таким genius locі є саме Тарас Возняк», - переконаний відомий політичний філософ з Москви Андрій Окара. «Однією із головних проблем сучасного світу є спустошення регіонів - перетік усіх ресурсів (людських, інтелектуальних) у столицю. Внаслідок цього столиця втрачає свій вигляд і перетворюється у мегаполіс, а інші, менші міста, перетворюються у так звані «чорні діри»... Тарас Возняк цікавий тим, що він є виразним галицьким інтелектуалом. Його ідеї по збереженню суто львівсько-галицької виразності є насправді дуже цікавими. У світі, де нас роблять однаковими, важливою є боротьба з глобалізацією. Саме боротьба Тараса Возняка за інтелектуальний Львів унеможливлює перетворення цього міста у «чорну діру»», - переконаний Андрій Окара. «Я не завжди погоджуюсь із тим, що пише Тарас Возняк, я часто думаю зовсім по-іншому. Може, саме за це Тарас Возняк мене не сильно любить. Але я його люблю», - наголосив він. «Отож, щиро вітаю ювіляра і бажаю аби завдяки його зусиллям світ взагалі (і український світ особливо) ставали більш яскравими!», - резюмував Андрій Окара. |
||||||
|
|
|
