Ґуннар Гайнзон

Сини і світове панування

Професор соціології і соціальної педагогіки Бременського університету Ґуннар Гайнзон (Gunnar Heinsohn), публіцист і дослідник, автор бестселера «Сини і світове панування», пояснює підґрунтя подій Сільвестернахта в Кельні.

Die Welt: Проф. Гайнзон, Ваша книга «Сини і світове панування» наробила в 2003 році багато шуму. Як Ви вважаєте, Ваші тези про готовність до насильства молодих чоловіків, що не знайшли собі місця в суспільній ієрархії, підтверджуються тим, що сталося в Кельні?

Ґуннар Гайнзон: Спочатку треба запитати, чому так багато чоловіків попрямували до Європи? У країнах, звідки вони прибули, існує так званий «злоякісний пріоритет молоді», значне переважання хлопчиків і чоловіків, інакше кажучи, високий «військовий індекс».

Die Welt: Що саме слід під цим розуміти?

Ґуннар Гайнзон: «Військовий індекс» - це співвідношення між числом чоловіків у віці між 55-ю і 59-ю роками, що виходять, умовно кажучи, «на пенсію», і чоловіками 15-ти - 19-ти річного віку, що вступають в боротьбу за «місце під сонцем». У країнах, звідки до нас прибувають мігранти, це співвідношення становить від трьох до шести. Тобто на тисячу чоловіків, що відходять на відпочинок, припадає від трьох до шести тисяч молодих. У Німеччині, наприклад, це співвідношення становить приблизно 0,66.

Die Welt: Ну, загалом, не дивно, чому молодь шукає щастя десь в іншому місці.

Ґуннар Гайнзон: Абсолютно вірно. Ті, хто не має жодного шансу влаштуватися на батьківщині, хочуть стати - або стають, - економічними біженцями. Якщо ж вони не мають можливості покинути країну, тоді з'являється небезпека, що вони спробують «взяти своє» шляхом насильства. В цьому випадку країни з високим «військовим індексом» перетворюються в поле бою, а їх населення, вже незалежно від статі і віку, - в біженців від війни, яким ми змушені, згідно із законодавством, надавати притулок і соціальне забезпечення. Така підґрунтя масової хвилі міграції, якщо дивитися в самий корінь проблеми. «Колона» біженців, що нам загрожує насправді налічує сотні мільйонів чоловік.

Die Welt: Як ви прийшли до таких цифр?

Ґуннар Гайнзон: Це число можна визначити досить точно. Ми знаємо, скільки людей живе в «півмісяці» від Марокко до Індонезії - близько двох мільярдів. У цих країнах проводилися опитування на тему «виїхати або залишитися». Приблизно 500 млн. осіб хотіли б виїхати. Якщо ці настрої залишаться на колишньому рівні, то в Європу може прибути до 1,2 млрд. осіб ще до 2050 року.

Die Welt: Що це за опитування?

Заміна етносів - головний демографічний тренд ХХI століття

Хаїм Соколін, доктор геолого-мінералогічних наук, письменник

Ґуннар Гайнзон: Ці опитування проводили співробітники Інституту Ґеллапа у 2009-му році. Я б ще назвав їх результати оптимістичними. Вони відносяться до періоду до катастрофічного падіння цін на нафту, до початку «Арабської весни», до терористичної війни, розв'язаної «Боко Харам» і т. п. На даний момент вже доступні відомості Центру політичних досліджень Катару, який проводив опитування з різних тем в дванадцяти арабських країнах. Серед інших було і запитання, скільки арабів хочуть емігрувати. Відповідь - 35%. У 2009-му році це було «всього лише» 23%.

Die Welt: Чи слід вважати, що події в Кельні знаходяться в прямій залежності з хвилею біженців, чи це просто випадковість, яка зовсім необов'язково повториться?

Ґуннар Гайнзон: Першими вирушають в дорогу, звичайно, молоді чоловіки. В більшості своїй це другі і треті сини. Старший син ще має вдома якісь шанси. Ті, хто прибуває сюди, на батьківщині просто приречені. Це означає, що у них немає і не буде можливості створити сім'ю, а, отже, для них недосяжна «легальне» сексуальне життя. Не випадково феномен «тагарруш Ґамеа» зародився саме в арабських країнах - а тепер він прийшов і до нас, в Німеччину, Англію, Швецію, Швейцарію, - повсюдно (taharrush gamea - масове сексуальне домагання з боку натовпу молодих чоловіків).

Die Welt: «Немає роботи» плюс «немає сексу» рівне «сексуальній агресії» - чи не занадто просте рівняння?

Ґуннар Гайнзон: Ну, подивіться на цю молодь, що прибуває сюди, в Європу. Якась частина, що володіє більш-менш пристойним освітою і затребуваними навичками, влаштовується, отримує можливість піднятися по соціальних сходах, і для них немає суттєвої проблеми знайти собі пару за межами своєї релігійної групи. Але таких - меншість. Для 90% все виглядає куди похмуріше. У кращому випадку вони можуть влаштуватися на низькооплачувану роботу з низькими кваліфікаційними вимогами, і навіть в цьому випадку продовжують отримувати соціальну допомогу. Це веде до того, що у немає шансу на «статусне сексуальне життя» (соціологічний жаргон). Але це ж молоді, повні сил і вируючих гормонів чоловіки. В їх соціально-релігійних групах є, звичайно, дівчата. Але ці дівчата для цих чоловіків - абсолютне табу. До вступу в шлюб вони так чи інакше «незаймані».

Die Welt: Це насправді так, як ми собі уявляємо, «непохитна ісламська мораль» - реальність?

Ґуннар Гайнзон: В патріархально-племінної культури, яка панує як в країнах з яких прибувають ці молоді мусульмани, як і в діаспорі, немає поняття «подружка». Я народився в 1943-му році і пам'ятаю час, коли і в Німеччині було те ж саме. Була «наречена» і «дружина», а «подруги» не було і не могло бути. Все інше належало до сфери напів- і зовсім підпільного життя. Серед мусульман все це продовжується до цього дня. За «замах на невинність» передбачені жорсткі покарання. Парадокс полягає в тому, що ці ж самі молоді люди, які нападали на «чужих» жінок, відстоюють «недоторканність» «своїх» жінок як мінімум з тією ж енергією.

Die Welt: Який, на вашу думку, «портрет західної жінки», який існує в уявленні цих молодих чоловіків?

Ґуннар Гайнзон: Для них «західні жінки» відносяться до розряду «повій», які погоджуються - і з якими дозволений - до- і позашлюбний секс. Їх відносять до «здобичі», до цього молодих людей заохочують також і в їх сім'ях - щоб дочки залишалися «чистими» і «придатними для шлюбу». Таким чином, сексуальна агресія стає «природною». Політики і взагалі люди, необізнані щодо цих «культурних особливостей», які бачать в масової імміграції «гігантський крок до загальної гармонії», звичайно, перед цим явищем абсолютно беззбройні. Деякі з усіх сил намагаються затушувати проблему, «закрити очі на те, що має місце», що, зрозуміло, тільки погіршує ситуацію. Це стосується всіх - від обивателів до поліцейських і парламентаріїв.

Три тези Фетхуллаха Гюлена

Die Welt: До числа найбільш гучних скандальних спроб приховати сексуальні злочини мусульман-іммігрантів відноситься «Ротеремській серійний інцидент» в Великобританії (Rotherham child sexual exploitation scandal). Протягом шістнадцяти років (!!!) вихідці з Пакистану тероризували населення міста. Число зґвалтованих і змушений до надання сексуальних послуг дівчат і дівчаток у віці від дванадцяти (!!!) років складає близько півтори тисячі. Доведено, що поліція і відомство у справах неповнолітніх, чиновники міського управління та соціальні працівники замовчували і безпосередньо покривали всі ці численні випадки.

Ґуннар Гайнзон: Механізм замовчування однаковий що в Швеції, що в Англії, що в Німеччині. Кругом прогресивні, милі і позитивно налаштовані люди просто-напросто не бачать, що відбувається. А потім те, що відбувається, безперешкодно розростається до злочину в масштабі всієї країни - або навіть декількох. Але якщо я почну про це говорити, то моя репутація як прихильника прогресу буде зруйнована, тому ... Так розкручується спіраль умовчання.

Die Welt: Змальований Вами механізм, що веде до сексуальної агресії, дійсно, логічний. Але насправді ми практично нічого не знаємо про затриманих в Кельні. 19 підозрюваних, 10 - «свіжі» біженці. Але що, якщо мова йде не про других чи третіх синів з нижчих соціальних страт, а про єдиних дітей сирійської еліти?

Ґуннар Гайнзон: Але ж ми говоримо про якусь загальну картину, про динаміку, про принцип. Але і при уважному погляді на ситуацію в країнах походження біженців можна досить впевнено стверджувати, що проблема не в «єдиних дітей» і не в «первістках». В арабському світі важко серйозно говорити про «єдиних синів», принаймні до самого останнього часу. Первістки в цих країнах отримують все, інші залишаються ні з чим. У Німеччині, де молоді люди не тільки єдині сини, а й взагалі єдині діти в родині, ситуація, звичайно, зовсім інша, нічого схожого на описану вище динаміку тут немає. Тут пацифізм цвіте пишним цвітом.

Die Welt: Повертаючись до Ротерему, хочу зауважити, що і самі злочини жахливі, і спроби приховування не менше огидні. Але мій жах перед тим, що сталося тільки посилюється від того, що одним Ротеремом справа не обмежується. У скандалі замішані близько 500 осіб всередині корпорації ВВС, і це вже не тільки проблема з мігрантами - це проблема з «вищим суспільством».

Ґуннар Гайнзон: Це взагалі не специфічно мігрантська проблема. Кілька століть тому в Європі, особливо в Південній, справи в цьому сенсі малися не набагато краще. Клановість, вбивства «честі», кровна помста, - все це було, і за історичними мірками зовсім недавно. До тих пір, поки суспільство оголошує законним і безгрішним сексуальне життя виключно в шлюбі - до тих пір існує і проблема. Молоді європейці, які підкорювати світ з XVI по XIX століття, теж мріяли про сексуальні рабинь, і ці мрії зафіксовані у літературі тієї епохи. Точно так само сьогодні мріють про сексуальні рабинь і можливості ними торгувати один з одним юні адепти «Всесвітнього Халіфату». Я б не розглядав це як специфічно мігрантську або навіть специфічно мусульманську проблему. Але я розглядаю її як проблему релігії, яка забороняє будь-які міжстатеві контакти за межами шлюбу або до нього. Я також бачу проблему в релігії, яка встановлює, що 100 благополучних чоловіків можуть мати 400 жінок, а 300 чоловіків - жодної взагалі. Це веде до ускладнення ситуації, вибухонебезпечної - і вибухової.

Die Welt: Чи вірите Ви в майбутню інтеграцію приїжджих в європейські суспільства і наскільки сильна Ваша віра?

Ґуннар Гайнзон: Я думаю, що питання інтеграції - це не расова і навіть не релігійна проблема. Це проблема відсутньої або сильно недостатньою компетенції. Люди, що виходять зі школи функціонально неписьменними опиняються на нижчому щаблі суспільства і є всього лиш споживачами соціальної допомоги, але ми бачимо, що це – африканці і мусульмани, - і питання неграмотності ховається на другий план, отримуючи «обгортку» релігії або раси. Ключ до вирішення проблеми з інтеграцією - знання. Серед моїх студентів є представники всіх рас і релігій. Вони досить швидко інтегруються. Але ви не примусите студентів-відмінників та юних неуків, що кинули школу жити разом, не дивлячись на єдність раси, релігії або мови. І саме тому країни, які думають про майбутнє, встановлюють правила імміграції, що виходять з знань і умінь майбутніх іммігрантів. Тільки так можна забезпечити збереження внутрішнього миру і спокою. Чужі дурні, нероби і злочинці їм не потрібні - цього добра в кожній країні свого вистачає, причому з надлишком.

15 01 2016

WeltN24

http://www.welt.de/vermischtes/article151043934/Es-gibt-in-der-islamischen-Welt-keine-girl-friends.html